Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:

Черпіцької Л.Т.

Гончар Л.Я.

Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 750/11150/16-а за позовом ОСОБА_4 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію, -

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789 XII;

- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України обрахувати та призначити йому пенсію за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789 XII, з 19 вересня 2016 року, виходячи з розміру пенсії 86 % від суми щомісячного заробітку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, позивач набув право виходу на пенсію після набуття ним стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 січня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з приводу відмови ОСОБА_4 в призначенні пенсії відповідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, починаючи з 19.09.2016 року. Зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_4 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в розмірі 86% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, починаючи з 19.09.2016 року і сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого призначення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

На постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 19 вересня 2016 року звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Листом від 01 листопада 2016 року № 19523/05 Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у задоволенні такої заяви відмовлено з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року (213-19) № 213, згідно якого внаслідок неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема, і відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , а також відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" на день звернення стаж позивача складав 20 років і 1 місяць, у тому числі 13 років 2 місяці 10 днів на прокурорських посадах, 4 роки 11 місяців 8 днів, а відповідно до вимог Закону необхідно 22 роки 6 місяців.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач і звернувся в суд з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на пенсію за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII, а застосування відповідачем до спірних правовідносин статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII є звуженням прав позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на початок проходження позивачем служби в органах прокуратури України (10.07.2003) діяв Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) , статтею 50-1 якого (в редакції від 12.07.2001) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. При цьому загальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років позивача на час звернення до відповідача за призначенням пенсії становив 20 років 1 місяць 20 днів.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходить з того, що сумарний трудовий стаж позивача складає 20 років 1 місяць 16 днів, а саме: 13 років 2 місяці 10 днів - період роботи в органах прокуратури; 4 роки 11 місяців 8 днів - стаж роботи на посаді слідчого та 2 роки 2 дні - половина періоду навчання в Українській академії внутрішніх справ, що є недостатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на момент звернення позивача із заявою за призначенням пенсії (19.09.2016 року) пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовано статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII. При цьому, у ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" та ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

За приписами ч. 6 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" в редакції згідно із Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року (3668-17) , до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач 19 вересня 2016 року звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на день звернення позивача до відповідача загальний стаж роботи складав 20 років 1 місяць 16 днів.

Враховуючи наведене, та з огляду на законодавчі вимоги, встановлені як у ч. 1 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції згідно із Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року (3668-17) ), так і у ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що розмір вислуги років позивача на день звернення до відповідача не був достатнім для призначення пенсії, оскільки становив менше 22 років 6 місяців.

Колегія суддів зазначає, що на час виходу позивача на пенсію діяв Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) де у ч. 1 ст. 86 передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року не менше 22 роки 6 місяців. Такі ж вимоги було визначено і у ч. 1 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру".

Оскільки трудовий стаж позивача складає 20 років 1 місяць 16 днів, що є недостатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.