Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про скасування рішення сільської ради від 25 червня 2008 року та зобов`язання вчинити певні дії,

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про скасування рішення сільської ради від 25 червня 2008 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Зазначала, що п. 4.50 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27 лютого 2007 року їй було надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку й площею 1,14 га для ведення особистого селянського господарства на участку "Полумистий" у с. Микуличин.

Такі проекти були виготовлені й погоджені з компетентними службами, тому 14 травня 2008 року вона звернулась до Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області із заявою про затвердження технічної документації та передачу вказаних земельних ділянок їй у власність.

Проте 25 червня 2008 року Микуличинська сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області прийняла рішення, п. 9 якого скасувала п. 4.50 свого ж рішення від 27 лютого 2007 року у зв`язку з наданням спірних земельних ділянок іншим користувачам.

Посилаючись на те, що таке рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області є незаконним, просила скасувати п. 9 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 25 червня 2008 року та зобов`язати Микуличинську сільську раду Яремчанської міської ради Івано-Франківської області розглянути на черговій сесії матеріали проектів відведення земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку й площею 1,14 га для ведення особистого селянського господарства на участку "Полумистий" у с. Микуличин.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 1 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2010 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 не набула права власності на спірні земельні ділянки, оскільки не має правовстановлюючого документа на них, таким чином зазначені земельні ділянки залишились у власності територіальної громади с. Микуличин, тому Микуличинська сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області правомірно ними розпорядилась в межах своєї компетенції та відповідно до своїх повноважень.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що відповідно до п. 4.50 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27 лютого 2007 року ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку й площею 1,14 га для ведення особистого селянського господарства на участку "Полумистий" у с. Микуличин.

Проекти відведення ОСОБА_6 були виготовлені та погоджені з компетентними службами.

Проте відповідно до п. 9 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 25 червня 2008 року п. 4.50 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27 лютого 2007 року про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку й площею 1,14 га для ведення особистого селянського господарства на участку "Полумистий" у с. Микуличин скасовано у зв`язку з тим, що зазначені земельні ділянки надані іншим користувачам.

Відповідно до ст. 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом ст. 59 Закону України від 21 травня 1997 року "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку або можуть бути змінені чи скасовані самим органом місцевого самоврядування за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб.

Проте, якщо відповідно до приписів рішень органу місцевого самоврядування виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, такі рішення не можуть бути скасовані органом місцевого самоврядування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6., суд першої інстанції на порушення ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; належним чином не перевірив підстав для скасування п. 4.50 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27 лютого 2007 року та не врахував, що між позивачкою та Микуличинською сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області виникли правовідносини з приводу передачі у власність ОСОБА_6 земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку й площею 1,14 га для ведення особистого селянського господарства на участку "Полумистий" у с. Микуличин; змінити або припинити такі правовідносини ОСОБА_6 не бажає й на виконання вимог чинного законодавства з метою реалізації своїх суб'єктивних прав нею було замовлено проекти відведення зазначених земельних ділянок, які було погоджено з компетентними органами.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 1 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.