Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", треті особи: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_9, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на частину жилого будинку в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним договору іпотеки,

У червні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на ? частину жилого будинку в порядку спадкування за законом.

Зазначала, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності її матері – ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 померла.

Вона та ОСОБА_7 як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_10 у визначений законом строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

24 лютого 2007 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1 та 21 травня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу провела відчуження зазначеного жилого будинку на користь ОСОБА_8

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 незаконно отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1, просила визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_7, частково недійсним; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_8; визнати за нею право власності на ? частину спірного жилого будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10

У подальшому доповнила позовні вимоги та, посилаючись на те, що спірне нерухоме майно ОСОБА_8 було передане в іпотеку закритому акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), просила визнати договір іпотеки частково недійсним.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеного будинку, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1. Визнано частково недійсним договір іпотеки від 21 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_11 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" у частині пп. 35.3 – 35.6. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивачки понесені судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2009 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2008 року змінено в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_11, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зазначений договір купівлі-продажу визнано недійсним у ? частині. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності матері ОСОБА_6 і ОСОБА_7 – ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 померла.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_10 у визначений законом строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

24 лютого 2007 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1 та 21 травня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу провела відчуження зазначеного жилого будинку на користь ОСОБА_8

21 травня 2007 року спірний жилий будинок ОСОБА_8 було передано в іпотеку ЗАТ КБ "ПриватБанк".

За змістом ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10, спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Установивши, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6, як єдині спадкоємці першої черги, прийняли після смерті ОСОБА_10 спадщину, до складу якої входив жилий будинок АДРЕСА_1, і що ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначений жилий будинок в цілому внаслідок помилки нотаріуса, суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 лютого 2007 року на ім`я ОСОБА_7, договору купівлі-продажу, укладеного 21 травня 2007 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_8, і договору іпотеки, укладеного 21 травня 2007 року між ОСОБА_8 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", частково недійсними.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2008 року в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 лютого 2007 року на ім`я ОСОБА_7, і договору іпотеки, укладеного 21 травня 2007 року між ОСОБА_8 та закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", частково недійсними та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2009 року в частині визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 21 травня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.