Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля про відшкодування щомісячних страхових виплат у зв’язку зі смертю годувальника,

У липні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 25 липня 1960 року по 6 грудня 1993 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 Її чоловік працював на гідрошахті "Красноармійська", правонаступником якої після реорганізації є Селидівське управління з ліквідації шахт ДП "Донвуглереструктуризація". З червня 1991 року її чоловік визнаний інвалідом 3 групи по профзахворюванню (пневмокаліоз) з 30 % втратою працездатності та з цього часу не працював. Підприємством йому призначено щомісячні страхові виплати, які він одержував до смерті; також він одержував пенсію. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Наказом по підприємству від 17 жовтня 1994 року їй призначений і виплачений п’ятирічний заробіток у зв’язку із смертю чоловіка, однак у призначенні одноразової допомоги у зв’язку із втратою годувальника та щомісячних страхових виплатах їй відмовлено.

Вважає, що вона має право на зазначену допомогу та на щомісячні страхові виплати, оскільки на день смерті чоловіка знаходилася на його утриманні: досягла 55 річного віку та її доходи були набагато меншими за доходи її чоловіка, і тому його доходи були джерелом для існування їхньої сім’ї.

Просила стягнути з ДП "Донвуглереструктуризація" на свою користь у рахунок відшкодування шкоди одноразову допомогу в розмірі 504 грн. 36 коп., а також щомісячні страхові виплати за період з 1 серпня 1994 року по 31 березня 2001 року з урахуванням коефіцієнтів підвищення розміру мінімальної заробітної плати в сумі 16 996 грн. 65 коп.; зобов’язати відповідача сформувати регресну справу і передати у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Добропілля; зобов’язати відділення Фонду продовжувати виплачувати їй щомісячні страхові виплати, які станом на 31 серпня 2007 року складають 1 001 грн. 14 коп., а також виплатити недоплачені страхові виплати за період з 1 квітня 2001 року в сумі 49 324 грн. 04 коп.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено: стягнуто з ДП "Донвуглереструктуризація" на користь позивачки в рахунок відшкодування шкоди одноразову допомогу в розмірі 504 грн. 36 коп., а також щомісячні страхові виплати у зв’язку зі смертю годувальника за період з 1 серпня 1994 року по 31 березня 2001 року з урахуванням коефіцієнта підвищення розміру мінімальної заробітної плати в сумі 16 996 грн. 65 коп.; зобов’язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля продовжити виплачувати ОСОБА_6 щомісячні страхові виплати, які станом на 31 серпня 2007 року складають 848 грн. 59 коп. з наступним збільшенням на коефіцієнт росту реальної заробітної плати, а також зобов’язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування відшкодувати недоплачені щомісячні виплати за період з 1 квітня 2001 року по 31 серпня 2007 року в сумі 39 157 грн. 64 коп.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2007 року рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2007 року змінено: зобов’язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Добропілля відшкодувати ОСОБА_6 несплачені щомісячні страхові виплати за період з липня 2004 року по грудень 2007 року в сумі 28 898 грн. 07 коп., а також продовжувати виплачувати їй щомісячні страхові виплати в розмірі 843 грн. 70 коп. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ДП "Донвуглереструктуризація" відмовлено.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1960 року по 1993 рік. У 1993 році шлюб між ними розірвано, проте вони продовжували проживати однією сім’єю.

Відповідно до акту обстеження від 5 червня 1991 року ОСОБА_7 визнаний інвалідом третьої групи з втратою 30 % працездатності. Наказом по гідрошахті "Красноармійська" № 142 від 26 червня 1991 року ОСОБА_7 призначені страхові виплати.

До липня 1994 року ОСОБА_7 одержував щомісячні страхові виплати, сума яких згідно з повідомленням Селидівського управління з ліквідації шахт ДП "Донвуглереструктуризація" складала 17 грн. 92 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер .

Наказом по гідрошахті "Красноармійська " №230 від 17 жовтня 1994 року ОСОБА_6 виплачений п’ятирічний заробіток виходячи із середньомісячного заробітної плати ОСОБА_7, яка складала 42 грн. 03 коп.

Крім того, на день смерті ОСОБА_7 отримував пенсію в розмірі 4 грн. 80 коп. та щомісячні страхові виплати в розмірі 17 грн. 92 коп.; ОСОБА_6 отримувала пенсію в розмірі 3 грн. 60 коп., працювала і за сім місяців 1994 року її середньомісячна заробітна плата становила 6 грн. 67 коп.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 18 березня 1997 року смерть ОСОБА_7 настала від легенево-серцевої недостатності, що є прямим наслідком антракоза легенів та має прямий причинний зв’язок із його професійним захворюванням.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що ОСОБА_6 згідно з п. 8 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1994 року № 472 (472-93-п) та чинних на час виникнення спірних відносин мала право на отримання щомісячних страхових виплат як непрацездатна особа, яка не знаходилася на утриманні померлого, але мала на це право, оскільки на день смерті ОСОБА_7, з яким до 1993 року перебувала у шлюбі, а до дня його смерті проживала однією сім’єю, досягла 55 річного віку та її місячний дохід був менший за дохід її чоловіка, тому на її користь з відповідачів підлягають стягненню зазначені виплати за період з серпня 1994 року по березень 2001 року й з квітня 2001 року по серпень 2007 року, а також одноразова допомога у розмірі 504 грн. 36 коп.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнутого страхового відшкодування, апеляційний суд виходив із того, що виплати сум відшкодування шкоди, які своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, підлягають сплаті за минулий час, але не більше як за три роки й відповідно стягнув зазначені суми за цей період.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Пунктом 8 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1994 року № 472 (472-93-п) передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини втраченого заробітку) мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими особами є : жінки старші 55 років і чоловіки старші 60 років.

Непрацездатні члени сім’ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв’язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Проте суди як першої, так й апеляційної інстанцій у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України не перевірили чи була частка заробітку ОСОБА_7, що припадала на кожного з них, основним та постійним джерелом для їхнього існування, і при тому, що позивака отримувала пенсію і працювала, не встановили чи виникло у нею право на отримання після смерті ОСОБА_7 страхового відшкодування та одноразової допомоги.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2007 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.