Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Комсомольська міська рада, управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Комсомольської міської ради, відділ Державного комітету земельних ресурсів у м. Комсомольську, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 червня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована на АДРЕСА_1 в місті Комсомольська Полтавської області.

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за відсутності правових підстав, які б посвідчували їхнє право на користування спірною земельною ділянкою, розпочали на ній незаконне будівництво, завезли будівельні матеріали, побудували тимчасові споруди для утримання тварин, засмітили ділянку та привели її до стану, не придатного для забудови.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 просив позов задовольнити й зобов’язати відповідачів звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів й привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 червня 2009 року, позов задоволено. Постановлено зобов’язати ОСОБА_8, ОСОБА_7 усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_9 права користування власністю – земельною ділянкою площею 0,100 га, що розташована на АДРЕСА_1 у місті Комсомольська Полтавської області, шляхом зобов’язання відповідачів у місячний термін звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів з приведенням її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, із чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами порушено права позивача, як власника земельної ділянки.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 143 ЗК України передбачені підстави для примусового припинення права на земельну ділянку.

У ст. 149 ЗК України зазначено порядок вилучення земельних ділянок.

Судом установлено, що розпорядженням Комсомольської міської ради від 11 травня 1994 року спірну земельну ділянку передано ОСОБА_8 у постійне користування для будівництва житлового будинку, відповідним рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 30 січня 1997 року № 19 цю земельну ділянку передано ОСОБА_8 у приватну власність.

У лютому 2008 року на підставі рішення сесії Комсомольської міської ради від 15 березня 2007 року державний акт на право власності на спірну земельну ділянку отримав ОСОБА_10

Установивши такі обставини справи, суду слід було з’ясувати: за яких обставин ОСОБА_8 належним чином не оформив право власності на спірну земельну ділянку; чи приймалося рішення про вилучення у нього цієї земельної ділянки; чи дотримано встановлений порядок при вилученні такої земельної ділянки; чи порушувалося питання про скасування рішення міської ради, яким вилучена земельна ділянка.

Крім того, судом узагалі не з’ясовано, чи користується спірною земельною ділянкою ОСОБА_7, якщо так, то на якій підставі, і відповідно до цього, чи перешкоджає він позивачу в користуванні такою ділянкою.

З’ясування цих обставин має визначальне значення для правильного вирішення справи, тому ухвалення судом рішення щодо спірної земельної ділянки без їх з’ясування та належної оцінки з посиланням лише на те, що ОСОБА_6 є єдиним власником такої земельної ділянки, права якого порушені відповідачами, є помилковим.

Також суд не перевірив наявності підстав для зупинення провадження у справі, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, з урахуванням того, що в Комсомольському міському суді Полтавської області відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_8 до Комсомольської міської ради про скасування рішень міської ради та виданих на їх підставі державних актів на право власності на землю, що підтверджується ухвалою цього ж суду від 27 лютого 2009 року.

Зазначені порушення закону, допущені судом першої інстанції, не були усунуті судом апеляційної інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 червня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.