Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за клопотанням компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні за касаційною скаргою компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 10 березня 2010 року,

У червні 2009 року компанія "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" звернулась до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення єдиного арбітра Вільяма Робертсона від 29 листопада 2006 року у справі за позовом компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" до державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" (далі – ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара") про стягнення боргу, зазначаючи, що вказане рішення набрало законної сили 28 грудня 2006 року та до цього часу не виконано, тому підлягає примусовому виконанню.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнєю ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 грудня 2009 року клопотання задоволено. Надано дозвіл на примусове виконання на території України арбітражного рішення єдиного арбітра Вільяма Робертсона від 29 листопада 2006 року у справі за позовом компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" до ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" про стягнення з ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" на користь компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" 17 258 750 доларів США 63 цента, що еквівалентно 137 897 412 грн. 50 коп.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 10 березня 2010 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання відмовлено.

У касаційній скарзі компанія "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання, апеляційний суд виходив із того, що компанією "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" не надано належних і достовірних доказів того, що ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" було належним чином повідомлено про час і місце арбітражного розгляду.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Згідно з положеннями ст. 396 ЦПК України к лопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, зокрема, якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Відповідно до п. b ч. 1 ст. V Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, яка ратифікована Україною 10 жовтня 1960 року та вступила в силу для України 8 січня 1961 року, (далі – Конвенція) у визнанні та приведені до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено за проханням тієї сторони, проти якої воно направлено, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де запитується визнання та приведення до виконання докази того, що сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла надати свої пояснення.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" (v0012700-99) роз’яснено, що коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює данний факт, суд повинен з’ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших поданих сторонами доказів, а в необхідних випадках – запитати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за яким провадився розгляд справи.

Згідно з Конвенцією (995_070) у клопотанні про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень може бути відмовлено з мотивів неповідомлення про призначення арбітра та про час розгляду справи за умови, що боржник, який звернувся з проханням про таку відмову, подав докази того, що йому належним чином не було повідомлено про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи він не міг подати свої пояснення з інших причин. При з’ясуванні того, чи було зазначене повідомлення здійснено належним чином, суд має виходити з відповідних процедур, які були визначені сторонами в арбітражній угоді чи в арбітражному застереженні або на застосування яких вони при цьому погодились, з Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі, 1976 року), на який спиралися сторони в арбітражній угоді, чи з Європейської конвенції, а також із регламенту органу, який за угодою сторін мав здійснити арбітраж.

Однак апеляційний суд зазначених положень закону та роз’яснень не врахував; не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам; не з’ясував належним чином питання: на підставі якого законодавчого акта здійснює свою професійну діяльність арбітр Вільям Робертсон і який порядок повідомлення сторін про арбітражний розгляд передбачений цим актом; не перевірив у достатньому обсязі дійсних обставини повідомлення ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" про арбітражний розгляд на підставі поданих сторонами доказів;

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 лютого 2010 року представника компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" було зобов’язано надати докази про належне повідомлення ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" арбітром Вільямом Робертсоном про арбітражний розгляд справи.

Згідно із запитом цього суду від 18 лютого 2010 року представника компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" було зобов’язано надати в офіційному перекладі Закон Великобританії "Про арбітраж" 1996 року.

Однак представником компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" указаний Закон надано не було, а на адресу апеляційного суду було надіслано Закон "Про позовну давність" 1980 року.

Крім того, представник компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА", посилаючись на неможливість виконання ухвали апеляційного суду від 17 лютого 2010 року, з метою отримання відповідних доказів заявив клопотання про звернення до іноземного суду із судовим дорученням про надання правової допомоги.

Проте апеляційний суд ухвалою від 10 березня 2010 року в задоволенні цього клопотання відмовив.

Тобто вимоги суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалі від 17 лютого 2010 року та в запиті від 18 лютого 2010 року, виконано не було.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному та повному з’ясуванню обставин справи й не сприяв здійсненню прав осіб, які беруть участь у справі.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" не було належним чином повідомлене про час і місце арбітражного розгляду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу компанії "SЕА ЕМЕRАLD S.А. РАNАМА" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 10 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.