Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания", треті особи: Харківська регіональна філія державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", відділ земельних ресурсів у Куп’янському районі Харківської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки, відшкодування матеріальної шкоди та втраченої вигоди, визнання недійсними умов договору та визнання дійсними умов первісного договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2009 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що він є власником земельної ділянки площею 4,0559 га, у тому числі: 2,1125 га ріллі та 1,9434 га багаторічних насаджень, на АДРЕСА_1. 1 лютого 2006 року він уклав із відповідачем договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Цей договір був виконаний на чотирьох аркушах і він підписав останню сторінку договору, яка вже була підписана генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания" (далі – ТОВ "Восточная фруктовая компания") ОСОБА_7 і містила відбиток печатки товариства. Однак відповідач у порушення своїх обов’язків за договором належним чином не сплачує йому орендної плати та без його згоди суттєво змінив умови договору, який уже пройшов державну реєстрацію, а саме: збільшив строк дії договору з 5 до 25 років, зменшив розмір орендної плати з 1,5% до 0,3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, заборонив йому, позивачу, передавати ділянку в заставу, а собі надав право передавати його ділянку в заставу (іпотеку) для отримання кредиту без згоди власника земельної ділянки. Відповідач самочинно змінив договір оренди земельної ділянки й вніс до нього умови, які не відповідають його волевиявленню. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 просив розірвати укладений 1 лютого 2006 року між ним і ТОВ "Восточная фруктовая компания" договір оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати в розмірі 8 072 грн. та 1 917 грн. на відшкодування збитків, завданих нераціональним та нецільовим використанням земельної ділянки; визнати дійсними пп. 8-10, 14, 28 та 33 первісного договору, укладеного 1 лютого 2006 року між ним і ТОВ "Восточная фруктовая компания"; визнати недійсними пп. 7-9, 13, 28 та 31 зміненого відповідачем договору.

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2009 року позов задоволено частково. Визнано, що між ОСОБА_6 та ТОВ "Восточная фруктовая компания" 1 лютого 2006 року був укладений договір оренди земельної ділянки на умовах сплати за її використання орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, що діяв і був чинним до його розірвання 26 січня 2008 року. Стягнуто з ТОВ "Восточная фруктовая компания" на користь ОСОБА_6 заборгованість з орендної плати в розмірі 1 924 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено шляхом його скасування в частині задоволення позовних вимог і ухвалення в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ТОВ "Восточная фруктовая компания" про визнання, що між ОСОБА_6 та ТОВ "Восточная фруктовая компания" 1 лютого 2006 року був укладений договір оренди земельної ділянки на умовах сплати за її використання орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, що діяв і був чинним до його розірвання 26 січня 2008 року, та стягнення з ТОВ "Восточная фруктовая компания" на користь ОСОБА_6 заборгованості з орендної плати в розмірі 1 924 грн. відмовлено. В іншій частині рішення міськрайонного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що 1 лютого 2006 року між ОСОБА_6 і ТОВ "Восточная фруктовая компания" було укладено договір оренди земельної ділянки на тих умовах, на які погодився позивач, зокрема й щодо орендної плати за користування ділянкою під багаторічними насадженнями в розмірі 0,3% від нормативної грошової оцінки землі, доказів на підтвердження протилежного ОСОБА_6 не надав, договір сторонами підписано та 4 серпня 2006 року зареєстровано в Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", а відтак відповідач виплатив ОСОБА_6 орендну плату в повному обсязі й відсутні підстави для розірвання договору та стягнення заборгованості з орендної плати.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За положеннями ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із ч. 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 4,0559 га, у тому числі: 2,1125 га ріллі та 1,9434 га багаторічних насаджень, на АДРЕСА_1. 1 лютого 2006 року позивач уклав із відповідачем договір оренди земельної ділянки, текст якого містив умови щодо строку дії договору – 5 років, розміру орендної плати – 1,5% від грошової оцінки землі. Такий договір ОСОБА_6 підписав і передав відповідачу для проведення його державної реєстрації. Керівник ТОВ "Восточная фруктовая компания" в односторонньому порядку до проведення державної реєстрації договору замінив перші три його аркуші й вніс до угоди умови, не погоджені із ОСОБА_6, зокрема: збільшив строк дії договору з 5 до 25 років, зменшив розмір орендної плати за користування земельною ділянкою під багаторічними насадженнями з 1,5% до 0,3% від нормативної грошової оцінки землі. Примірник зміненого договору ТОВ "Восточная фруктовая компания" позивачу не надало, але зареєструвало цей договір у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". ТОВ "Восточная фруктовая компания" у порушення умов договору оренди належним чином не сплачувало ОСОБА_6 орендну плату за користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 203, 651 ЦК України, Законом України "Про оренду землі" (161-14) , виходив із того, що відповідач у порушення вимог закону на власний розсуд, без погодження з позивачем, змінив зміст уже підписаного ОСОБА_6 договору оренди, зокрема зменшив ставку орендної плати за користування земельною ділянкою під багаторічними насадженням, що не відповідає волевиявленню ОСОБА_6, яке він мав під час укладення договору; до того ж ТОВ "Восточная фруктовая компания" у повному обсязі не сплачувало позивачу орендну плату за користування землею в 2006-2007 роках, що є підставами для розірвання договору та стягнення на користь позивача невиплаченої орендної плати. Оскільки сторони добровільно розірвали договір оренди, то в цій частині суд відмовив у задоволенні позову про розірвання договору.

Під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково змінив рішення суду першої інстанції; у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки цього суду; не встановив та не зазначив у рішенні, у чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено; під час ухвалення рішення взяв до уваги ті самі факти й обставини, що встановлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, натомість без законних на те підстав дав їм власну оцінку та не врахував, що факт зміни ТОВ "Восточная фруктовая компания" умов договору в односторонньому порядку без погодження з позивачем установлений судом першої інстанції й відповідач таких обставин не заперечував.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2009 року скасувати, рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2009 року залишити в силі .

Ухвала оскарженню не підлягає.