Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до суду з позовними заявами до ОСОБА_6 про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 13 лютого 2007 року між відділенням Київської обласної філії акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк" і ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 410/17/07-Пі та договір іпотеки № 07/1-07.

25 жовтня 2007 року ОСОБА_6 звернулася до органів внутрішніх справ із заявою про припинення нею спроби підпалення її будинку АДРЕСА_1, копію якої надіслала голові правління акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк". У заяві вказала, що підпал її будинку мали намір вчинити працівники відділення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Працівники Броварського МВ ГУ МВС України провли перевірку, за результатами якої 15 листопада 2007 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 1 ст. 6 КПК України.

22 жовтня 2007 року та 8 листопада 2007 року ОСОБА_6 зверталася зі скаргами до голови правління акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк" і до голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про вчинення працівниками банку порушень законодавства на ринку фінансових послуг.

За скаргами ОСОБА_6 було проведене внутрішнє розслідування службою безпеки банку, у ході якого вони як посадові особи банку вимушені були давати пояснення.

Факти, викладені в скаргах, за своїм змістом ганьблять їх гідність, честь і ділову репутацію працівників банку перед співробітниками та клієнтами банку.

Своїми неправомірними діями ОСОБА_6 завдала їм моральної шкоди, яку вони оцінили в 10 тис. грн. кожен.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди об’єднано в одне провадження.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.

Відомості про вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 спроби підпалення будинку АДРЕСА_1, поширені ОСОБА_6 у заяві до органів внутрішніх справ від 25 жовтня 2007 року, визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать гідність, честь і ділову репутацію позивачів.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди по 4 тис. грн. кожному.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2008 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 понесені судові витрати у справі в розмірі 515 грн. кожному.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2008 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2008 року в частині стягнення на відшкодування моральної шкоди коштів скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду залишено без змін.

Додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2008 року в частині стягнення на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 500 грн. кожному скасовано, ухвалено нове рішення, яким у цій частині позову відмовлено.

В іншій частині додаткове рішення міськрайонного суду залишено без змін.

Ухвалу суду від 23 травня 2008 року про накладення арешту на майно ОСОБА_6 скасовано.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 розд. ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв'язку із цим касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) зі змінами та доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте рішення апеляційного суду вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у частині спростування відомостей, що порочать їхню честь та гідність, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відомості, поширені ОСОБА_6 у заяві від 25 жовтня 2007 року до УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, не відповідають дійсності, оскільки постановою Броварського МВ ГУ МВС України від 15 листопада 2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю події злочину.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно із ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, указана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки в такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

У разі звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід ураховувати висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (v008p710-03) (справа про поширення відомостей).

Звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

Апеляційний суд на наведене уваги не звернув, належним чином не з’ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються, а тому його висновок є передчасним.

За таких обставин колегія суддів Судової палати вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.