6-15859св09 Про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - 17.11.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Харківської міської ради, акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – АКБ "Укрсоцбанк") про визнання права власності в порядку спадкування за законом і за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 4 вересня 2007 року помер її чоловік – ОСОБА_7, який прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його першої дружини ОСОБА_8, і після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно: квартиру АДРЕСА_1 та грошовий вклад у АКБ "Укрсоцбанк", а вона є єдиною спадкоємицею, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину. Оскільки оформити спадщину в нотаріальній конторі не може у зв’язку з невизначенням частки померлого ОСОБА_7 у спільному майні з його першою дружиною та неотриманням ним свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, позивачка просила суд визнати за померлими ОСОБА_8 і ОСОБА_9 право власності за кожним на 1/2 частку спірної квартири; визнати за ОСОБА_9 право власності на 1/2 частку вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті дружини – ОСОБА_8; визнати за нею право власності на вказану квартиру та грошовий вклад у АКБ "Укрсоцбанк", що відкритий на ім’я ОСОБА_7 у порядку спадкування за законом після його смерті.

У грудні 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_10 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_8 і ОСОБА_7, оскільки є їхньою дочкою. ОСОБА_10 прийняла спадщину після смерті батьків (1/2 частку після смерті матері, тому що інших спадкоємців немає, та 1/4 – після смерті батька наряду із ОСОБА_3), подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, після чого померла, тому вони як її рідні тітки за третьою чергою спадкування мають право на спадщину. Просили суд визнати за ними в рівних частках право власності за кожною на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 та по 1/4 частці грошового вкладу в АКБ "Укрсоцбанк" у порядку спадкування за законом після померлих ОСОБА_8, ОСОБА_7 і померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за померлими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності за кожним на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на: 1/2 частку вказаної квартири, грошовий вклад на поточному рахунку НОМЕР_1 у розмірі 898 грн. 20 коп. разом із процентами в розмірі 2 грн. 62 коп., депозитний вклад у розмірі 10 тис. грн. з нарахованими процентами в розмірі 877 грн. 80 коп., що знаходяться в АКБ "Укрсоцбанк", у порядку спадкування за законом після смерті 4 вересня 2007 року її чоловіка – ОСОБА_7 У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 просять ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , справа розглядається за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 січня 1989 року до 14 грудня 1999 року. У 2000 році вони приватизували квартиру АДРЕСА_1, яка стала їхньою спільною сумісною власністю. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме 1/2 частку спірної квартири. Після її смерті із заявою про прийняття спадщини звернулась її дочка, ОСОБА_10, після спливу строку для подання такої заяви, у зв’язку із чим нотаріусом їй було роз’яснено про необхідність звернення до суду із заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Така заява до суду нею була подана, проте ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла, а справу ухвалою суду від 24 березня 2009 року було закрито з посиланням на те, що спірні правовідносини не передбачають правонаступництва.

ОСОБА_7 і позивачка ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 25 травня 2007 року, а 4 вересня 2007 року ОСОБА_7 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, грошовий вклад у розмірі 898 грн. 20 коп. з процентами, депозитний вклад у розмірі 10 тис. грн. з процентами, внесені в АКБ "Укрсоцбанк". Після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк звернулись його дружина – ОСОБА_3 Дочка померлого, ОСОБА_10, також звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак заява не була належним чином оформлена, у зв’язку із чим нотаріусом їй було надано відповідні роз’яснення.

Після смерті племінниці, ОСОБА_10, її тітка, ОСОБА_5, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а її тітка, ОСОБА_4, із заявою про відмову від прийняття спадщини.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_8 і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 набули кожен право власності на 1/2 частку спірної квартири в порядку її приватизації в 2000 році. Факт прийняття спадщини після їхньої смерті дочкою, ОСОБА_10, не доведено, а тому позивачі за зустрічним позовом не мають права на спадкування після смерті племінниці. Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулась позивачка ОСОБА_3, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 25 травня 2007 року, тому вона має право на спадкування його 1/2 частки квартири та грошових вкладів, а інша 1/2 частка квартири, що належить померлій ОСОБА_8, залишилась відкритою.

Проте погодитись із таким висновком судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Визнаючи частки в праві спільної сумісної власності на квартиру за померлими ОСОБА_8 і ОСОБА_9, суд усупереч вимогам ст. 3 ЦПК України, ст. ст. 27- 31 ЦПК України вирішив питання про права осіб, які не є сторонами процесу, позову не пред’являли та у зв’язку зі смертю не мали цивільної процесуальної правоздатності й дієздатності. Апеляційний суд на це не звернув уваги.

Відповідно до ст. ст. 1261, 1267 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_8 єдиною спадкоємицею належної померлій 1/2 частки спірної квартири була її дочка – ОСОБА_10, яка подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори (а.с. 13). Оскільки така заява була подана з пропущенням установленого строку, згідно з роз’ясненнями нотаріуса вона звернулась до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання такої заяви (а.с.155). У грудні 2008 року ОСОБА_10 померла, а позов до суду пред’явили її правонаступники – тітки: ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які є єдиними спадкоємицями третьої черги. У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суди на це не звернули уваги.

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями його майна (1/2 частка квартири та грошові вклади) першої черги були його дружина – позивачка ОСОБА_3 і його дочка – ОСОБА_10, які своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. При цьому ОСОБА_3 приховала факт наявності іншого спадкоємця – дочки померлого.

Судом правильно встановлено, що ОСОБА_10 не дотрималась установленого ст. 1269 ЦК України порядку звернення до нотаріальної контори, оскільки її заява була надіслана поштою та нотаріально не завірена (а.с. 13). Разом з тим суди в порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не звернули уваги на те, що згідно з п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі подання заяви про прийняття спадщини, на якій справжність підпису не завірена, надійшла поштою, спадкоємцю пропонують надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

З повідомлення нотаріуса (а.с. 41) убачається, що нотаріус таких дій не вчинив, а зразу ж рекомендував ОСОБА_10 звертатись до суду із заявою про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, не звернувши уваги на те, що вона пропустила такий строк лише для прийняття спадщини після смерті матері, а не після смерті батька.

При тому суди також не звернули уваги на те, що на а.с. 32 міститься заява ОСОБА_10, адресована та отримана нотаріальною конторою, в якій вона просить нотаріуса надати їй правову допомогу в оформленні спадщини після смерті батька й матері, посилаючись на те, що в наданні документів їй перешкоджає сусідка померлого батька – ОСОБА_11, яка за три місяці до смерті її батька стала його дружиною.

З урахуванням викладеного судового колегія дійшла висновку, що суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення вимог процесуального та матеріального права призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.