Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення та зняття з реєстраційного обліку за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2008 року,

У червні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Трест Житлобуд-1" (далі – ВАТ "Трест Житлобуд-1") звернулось до суду з указаним позовом, зазначаючи, що в належному товариству гуртожитку АДРЕСА_1 кімнату № НОМЕР_1 займає ОСОБА_6 разом із дочкою, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 вселилась до цього гуртожитку в 1986 році на підставі договору між ВАТ "Трест Житлобуд-1" та ЗАТ "Хлібозавод Олексіївський" про забезпечення житлом і здійснення реєстрації за місцем проживання працівників хлібозаводу. Оскільки вселення цих працівників до гуртожитку відбулось згідно з домовленістю між підприємствами, то ордер на житло працівникам хлібозаводу не видавався. У ВАТ "Трест Житлобуд-1" ОСОБА_6 ніколи не працювала, рішення адміністрації та профкому про надання їй житла в гуртожитку й ордер на вселення не видавались.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 вселилась до гуртожитку без ордера, який є єдиною підставою для вселення, ВАТ "Трест Житлобуд-1" просило виселити відповідачку разом із дочкою з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення та зняти їх із реєстраційного обліку.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2008 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_6 та її неповнолітню дочку, ОСОБА_7, з кімнати № НОМЕР_1 у гуртожитку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Зобов’язано Дзержинський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області зняти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ВАТ "Трест Житлобуд-1", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі вселились до гуртожитку з порушенням установленого законом порядку, оскільки спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ "Трест Житлобуд-1" про надання жилої площі не приймалось і спеціальний ордер на вселення до гуртожитку ОСОБА_6 не видавався.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_6 вселилась і зареєструвалась у спірному жилому приміщенні в 1986 році на підставі договору між трестом "Житлобуд-1" (нині ВАТ "Трест Житлобуд-1") та Хлібозаводом № 1 (нині ЗАТ "Хлібозавод Олексіївський") про забезпечення житлом і здійснення реєстрації за місцем проживання працівників хлібозаводу.

У позовній заяві ВАТ "Трест Житлобуд-1" зазначає, що оскільки вселення працівників хлібозаводу до гуртожитку відбулось згідно з домовленістю між підприємствами, то ордер на житло цим працівникам не видавався.

Тобто ОСОБА_6 як працівник хлібозаводу, а згодом і її дочка, вселились і зареєструвались у вказаному гуртожитку за згодою власника, чого ВАТ "Трест Житлобуд-1" не заперечує, а посилається лише на відсутність ордера на вселення.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_6, зокрема, посилалась на те, що вона вселилась до гуртожитку на законних підставах відповідно до домовленості між підприємствами, проживає в ньому більше 20 років, регулярно сплачує за користування гуртожитком, а позивач приймає таку плату, тому фактично між ними укладено договір найму жилого приміщення. При цьому відповідачка просила застосувати строк позовної давності.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) р оз’яснено судам, що на вимоги про визнання недійсним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст. 59 ЖК України підставами поширюється трирічний строк позовної давності. Визнавши причини пропущення цього строку поважними, суд задовольняє обгрунтовані вимоги. З цих самих правил слід виходити при розгляді вимог про виселення осіб, договір найму жилого приміщення з якими укладений з порушенням установленого порядку без видачі ордера.

Однак суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України зазначених обставин справи та доводів сторін не врахував; не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам; не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 вселилась і зареєструвалась у спірному приміщенні за домовленістю з власником; не з’ясував, чи існують між сторонами договірні правовідносини щодо найму жилого приміщення, а також не врахував указаних роз’яснень Пленуму, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, зобов’язавши Дзержинський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області зняти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з реєстраційного обліку в гуртожитку, суд не залучив цей районний відділ до участі у справі.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ршення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.