Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" (далі – ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту") про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2010 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1 квітня 1997 року працював у відповідача на посаді акумуляторника. Наказом відповідача від 7 липня 2008 року № 36-к він звільнений з роботи на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) України (322-08) за власним бажанням. При звільненні йому не були виплачені належні платежі.

У зв’язку із цим позивач, уточнивши вимоги, просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період 2001-2005 років у сумі 3 131 грн. 52 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 21 626 грн., а також 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто на його користь із ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період 2001-2005 років у сумі 3 131 грн. 52 коп.

У іншій частині вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на порушення судами в цій частині норм матеріального та процесуального права.

У решті – судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок – виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Роз’яснюючи застосування цієї норми, Пленум Верховного Суду України в п. 25 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) зазначив, що в цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Ухваливши рішення про стягнення з відповідача невиплачених ОСОБА_3 при звільненні 3 131 грн. 52 коп. компенсаційних за невикористані відпустки за 2001-2005 роки суд, формально пославшись на ст. 117 КЗпП України та положення постанови Пленуму Верховного Суду України, необґрунтовано зробив висновок про пропущення позивачем строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору в частині стягнення коштів за затримку розрахунку.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін теж без урахування ст. 117 КЗпП України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2010 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.