Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Григор'євої Л.І., Данчука В.Г.,

Балюка М.І., Луспеника Д.Д.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" про стягнення неустойки за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 8 липня 2005 року уклав із відповідачем генеральну угоду про дольову участь у будівництві. Відповідно до угоди він зобов’язувався надати відповідачу грошові кошти в порядку, передбаченому п. 3.7 генеральної угоди, з метою участі в будівництві будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. У той же час відповідач зобов’язувався після закінчення будівництва передати йому чотирикімнатну квартиру площею 144, 41 кв.м, розміщену на п’ятому поверсі секції "Б" у зазначеному жилому будинку. Строком закінчення будівництва передбачено – ІІ квартал 2006 року. Станом на червень 2006 року ним була проведена повна оплата за вказану квартиру, однак відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, а будинок здано в експлуатацію лише 30 вересня 2008 року.

Зазначав, що відповідно до п. 9.5 генеральної угоди відповідач повинен сплатити на його користь неустойку в розмірі 0,5 % від суми фактично перерахованих коштів за кожний наступний місяць прострочення зобов’язання. Сума неустойки за період з 1 жовтня 2006 року до 30 вересня 2008 року складає 141 874 грн. 45 коп., яку позивач просив стягнути із закритого акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" (далі – ЗАТ "Позняки-Жил-Буд").

рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 4 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2010 року, позов задоволено частково: стягнуто із ЗАТ "Позняки-Жил-Буд" на користь ОСОБА_3 неустойку в сумі 33 926 грн. 53 коп. й судові витрати в сумі 346 грн. 40 коп.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ЗАТ "Позняки-Жил-Буд" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 8 липня 2005 року ОСОБА_3 та ЗАТ "Позняки-Жил-Буд" укладено генеральну угоду про дольову участь у будівництві жилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 15 (а.с. 6-9).

Згідно з п. 1.1 цієї угоди учасник надає основному замовнику грошові кошти з метою участі у будівництві зазначеного будинку, а основний замовник після закінчення будівництва передає учаснику частину забудови на умовах і в об’ємах, установлених цією угодою.

Пунктом 2.2 генеральної угоди передбачено, що плановий строк закінчення будівництва та здачі його в експлуатацію – ІІ квартал 2006 року.

Відповідно до п. 6.1 цієї угоди після закінчення циклу будівельних робіт основний замовник передає учаснику за актом приймання-передачі квартиру площею 144, 41 кв.м, що розміщена на 5 поверсі, будівельний номер 13, секція "Б" будинку № 15 на вулиці Старонаводницькій у місті Києві.

Пунктом 9.5 угоди передбачено, що в разі перевищення строків будівництва більше ніж на 3 місяці основний замовник сплачує учаснику неустойку в розмірі 0, 5 відсотків від суми фактично перерахованих грошових коштів за кожний наступний місяць прострочення виконання зобов’язання (а.с. 8).

Згідно з довідкою ЗАТ "Позняки-Жил-Буд" від 19 червня 2006 року № 1439 ОСОБА_3 провів повну оплату за угодою від 8 липня 2005 року в розмірі 1 233 692 грн. (а.с.11).

Актом державної приймальної комісії від 30 вересня 2008 року жилий будинок № 15 на вулиці Старонаводницькій у місті Києві прийнято до експлуатації (а.с. 99-100).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, районний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач прострочив виконання зобов’язання за генеральною угодою від 8 липня 2005 року в частині введення будинку в експлуатацію, а, ураховуючи, що термін виконання відповідачем зобов’язання минув 30 червня 2006 року, а перевищення строків будівництва тривало більше трьох місяців, право на пред’явлення позову виникло в позивача 1 жовтня 2006 року та тривало до 30 вересня 2008 року – дня здачі будинку в експлуатацію.

Однак з висновком судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Правило ч. 5 ст. 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (чч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, з позовом до суду про стягнення неустойки ОСОБА_3 звернувся 16 квітня 2009 року. в той час як право на позов виникло у нього у червні 2006 року.

29 грудня 2009 року ЗАТ "Позняки-Жил-Буд" заявило про застосування позовної давності в спорі (а.с. 98).

Ухвалюючи рішення, суд зазначених обставин і вимог закону не врахував та неправильно застосував норму матеріального права, у зв’язку із чим дійшов помилкового висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" задовольнити.

рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" про стягнення неустойки відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.