Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Мойсюк М.І., Штульман І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області, Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року,

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" (далі - ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4") пред'явило позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області (далі - УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області), Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (далі - Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції), в якому просило:

- визнати протиправними дії УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області щодо направлення для примусового виконання до Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції рішень УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області № № 708, 709 від 7 липня 2010 року, вимоги № Ю - 477 від 7 липня 2010 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову заступника начальника Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 8 вересня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 44658408 з примусового виконання рішення УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області № 708 від 7 липня 2010 року про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" на користь УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області боргу в сумі 757535,83 грн.;

- визнати протиправним та скасувати постанову заступника начальника Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 8 вересня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП №44658125 з примусового виконання вимоги УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області № Ю - 477 від 7 липня 2010 року про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" на користь УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області боргу в сумі 1514458,11 грн.;

- визнати протиправним та скасувати постанову заступника начальника Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 8 вересня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП №44658848 з примусового виконання рішення УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області № 709 від 7 липня 2010 року про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" на користь УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області боргу в сумі 1562923,83 грн.

В обґрунтування позову вказувало на неправомірність дій Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо відкриття виконавчих проваджень на підставі рішень № № 708, 709 від 7 липня 2010 року та вимоги №Ю - 477 від 7 липня 2010 року УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області, через закінчення річного строку пред'явлення документів до виконання, у зв'язку з їх оскарженням у судовому порядку, а також подвійного нарахування з підстав винесення Пенсійним фондом вимоги Ю - 1 від 3 січня 2014 рокуз аналогічно встановлених порушень у вищевказаних рішеннях.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, у задоволенні позовувідмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4", посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд. Касаційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області 7 липня 2010 року винесено рішення №708 про застосування до ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків на суму 757535,83 грн. Також УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області 7 липня 2010 року винесено рішення №709 про застосування до ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фронду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків на суму 1562923, 83 грн., та вимогу №Ю-477 від 7 липня 2010 року про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" на користь УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області боргу в сумі 1514458,11 грн.

Зазначені рішення УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області від 7 липня 2010 року №708, 709 та вимога №Ю - 477 від 7 липня 2010 року після їх отримання боржником стали предметом оскарження в судовому порядку. Так постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року по справі №2а-2839/10/0770 скасовано вимогу №Ю - 477 від 7 липня 2010 року та рішення № № 708, 709 від 7 липня 2010 року, проте постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року і ухвалено нову, якою у позові відмовлено, визнано правомірними та обґрунтованими рішення пенсійного фонду щодо застосування до позивача фінансових санкцій за несплату страхових внесків.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі № 2а-2839/10/0770, однак не зупинено дію оскаржуваної вимоги № Ю - 477 від 7 липня 2010 року та рішень № № 708 і 709 від 7 липня 2010 року.

Після набрання постанови апеляційної інстанцій законної сили відповідно до частини п'ятої статті 254 КАС України та отримання пенсійним фондом оригіналів зазначених рішень, у зв'язку з їх попереднім вилученням за протоколом виїмки від 12 липня 2010 року в межах кримінальної справи, 5 вересня 2014 року УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області до Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції направлені рішення № № 708, 709 від 7 липня 2010 року про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 757535,83 грн., на суму 1562923,83 грн. відповідно, а також вимога №Ю - 477 від 7 липня 2010 року із сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені на суму 1514458,11 грн.

Постановами заступника начальника Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 8 вересня 2014 року відкриті виконавчі провадження ВП №44658408, ВП №44658848, ВП №44658125 з примусового виконання рішень УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області № № 708, 709 від 7 липня 2010 року та вимоги № 477 від 7 липня 2010 року відповідно.

Предметом даного позову є правомірність дій УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області з приводу направлення до Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції виконавчих документів, в даному випадку рішень № 708 та 709 від 7 липня 2010 року та вимоги управління Пенсійного фонду № Ю-477 від 7 липня 2010 року для відкриття виконавчого провадження, а також правомірність рішень Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо відкриття виконавчого провадження на підставі зазначених документів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку про правомірність дій органу Пенсійного фонду щодо направлення виконавчих документів для примусового їх виконання та постанов заступника начальника виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, з посиланням на те, що рішення № № 708, 709 від 7 липня 2010 року та вимога № Ю - 477 від 7 липня 2010 року УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області відповідали вимогам, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (606-14) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин та формуванням рішень і вимоги, далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ) та подані у строк пред'явлення до виконання.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Рішеннями УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області від 7 липня 2010 року № 708, 709 та вимогою №Ю - 477 від 7 липня 2010 року встановлено, що у разі несплати суми штрафу в установлений строк, вони передаються до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ними чинності. Датою набрання чинності зазначено 2 січня 2014 року.

Відповідно до положень, викладених в частині другій статті 19 Конституції України, статті 1 Закону № 606-ХІV державні виконавці, як і будь які інші посадові особи органів державної влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом № 606-ХІV (606-14) .

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 3 Закону № 606-ХІV державною виконавчою службою підлягають виконанню, в тому числі рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

За приписами частини першої та другої статті 24 Закону 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Отже, у разі надходження до державної виконавчої служби виконавчого документа державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 21 Закону № 606-ХІV інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не встановлено законом.

На час формування відповідних виконавчих документів діяли положення частини третьої статті 21 Закону № 606-ХІV відповідно до яких строки пред'явлення до виконанняпо інших виконавчих документів встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частин 3, 4 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) , в редакції, що діяла до 1 січня 2011 року) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 8.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Пенсійним фондом України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (z0064-04) у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Тобто, орган Пенсійного фонду може пред'явити до виконання вимогу про сплату недоїмки протягом року тільки у разі завершення процедур її оскарження страхувальником, в тому числі, у судовому порядку. Тому, річний строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання, у даному випадку, обчислюється від дати з наступного дня після ухвалення остаточного рішення за результатами його оскарження.

Також за приписами частини 13 статті 106 Закону № 1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Правилами частини 14 статті 106 Закону № 1058-IV рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Як встановлено судами попередніх інстанцій рішення № № 708, 709 від 7 липня 2010 року та вимога № Ю - 477 від 7 липня 2010 року УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області оскаржувались у судовому порядку та після набрання постанови апеляційної інстанцій законної сили направлені до Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиціїв межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

До компетенції Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції не належить перевірка законності прийняття рішень та вимоги УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області щодо визначення розміру недоїмки, суми боргу.

На підставі викладеного, а також з урахуванням відповідності виконавчих документів вимогам статей 19, 21 Закону України № 606-ХІV, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача з винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №44658408, ВП №44658848, ВП №44658125 з примусового виконання рішень УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області № № 708, 709 від 7 липня 2010 року та вимоги № Ю - 477 від 7 липня 2010 року відповідно, і відсутності підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Посилання позивача на те, що за новосформованою вимогою № Ю - 1 від 3 січня 2014 року відбулося подвійне стягнення однієї і тієї суми боргу, яка зазначенаувказаних рішеннях Пенсійного фонду є помилковими, оскільки предметом даного позову є дії та рішення виконавчої служби ВП №44658408, ВП №44658848, ВП №44658125 про відкриття виконавчих проваджень за рішеннями № № 708, 709 та вимогою № Ю - 477 від 7 липня 2010 року про стягнення боргу та застосування фінансових санкцій, а не дії та рішення відповідачів за вимогою про стягнення боргу № Ю - 1 від 3 січня 2014 року.

Крім того, вимога УПФ України в місті Ужгороді Закарпатської області № Ю - 1 від 3 січня 2014 року скасована постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року залишена без змін, та постановою Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 15 вересня 2014 року ВП № 41936802 повернута стягувачеві.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року ґрунтуються на повно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають наведеним критеріям, їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.