Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвест" до ОСОБА_6, третя особа – Черкаська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвест", Черкаської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним рішення Черкаської міської ради, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвест" до ОСОБА_6, Черкаської міської ради, третя особа – Черкаській міський відділ земельних ресурсів, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та визнання частково недійсним рішення Черкаської міської ради за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 8 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2010 року,

У серпні 2008 року ТОВ "Екоінвест" звернулось із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 листопада 2004 року між ТОВ "Еконівест" та Черкаською міською радою укладено договір оренди землі, за умовами якого ТОВ "Еконівест" надано у довгострокове платне користування земельну ділянку площею 0,79 га під будівництво багатоповерхового житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Договір оренди землі від 18 листопада 2004 року зареєстровано належним чином у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК". Однак, ТОВ "Екоінвест" не має можливості здійснювати будівництво житлового будинку на орендованій земельній ділянці, оскільки відповідачка ОСОБА_6 перешкоджає користуванню земельною ділянкою та будівництву будинку. Ураховуючи викладене, ТОВ "Екоінвест" просило задовольнити їх позовні вимоги та визнати неправомірними дії ОСОБА_6, спрямовані на перешкоджання будівництва багатоповерхового будинку АДРЕСА_1, а також усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

У процесі розгляду справи ТОВ "Екоінвест" доповнило позовні вимоги та просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 3 серпня 2006 року та рішення Черкаської міської ради від 31 січня 2006 року в частині передачі ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки площею 348 кв.м.

ОСОБА_6 звернулась із зустрічним позовом до ТОВ "Екоінвест", Черкаської міської ради про визнання недійсним договору оренди від 18 листопада 2004 року, укладеного між ТОВ "Екоінвест" та Черкаською міською радою. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору дарування, укладеного 13 травня 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вона є власником 61/100 частин будинку АДРЕСА_2. 39/100 частин цього будинку належить ОСОБА_8 Рішенням Черкаського міськвиконкому № 387 від 10 травня 1956 року для обслуговування будинку АДРЕСА_2 надана земельна ділянка площею 1472 кв.м. ОСОБА_7 розпочав приватизацію земельної ділянки, якою користувався, шляхом звернення до Черкаського міськвиконкому із заявою. Після отримання в дар частини будинку від батька ОСОБА_6 1 грудня 2003 року звернулась до Черкаської міської ради з заявою про приватизацію частини земельної ділянки, якою вона користується. Рішенням Черкаської міської ради № 9 – 47 від 31 січня 2006 року ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку розміром 592 кв.м. та у довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку розміром 348 кв.м. 3 серпня 2006 року між позивачкою та Черкаською міською радою укладено договір оренди на користування земельною ділянкою площею 348 кв.м. у довгострокову оренду на 49 років, а 7 серпня 2006 року позивачці видано державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 592 кв.м.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 8 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2010 року, позовні вимоги ТОВ "Екоінвест" задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди, укладений 3 серпня 2006 року між Черкаською міської радою та ОСОБА_6 на передачу в оренду земельної ділянки площею 348 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Визнано частково недійсним рішення Черкаської міської ради від 31 січня 2006 року в частині передачі ОСОБА_6 в оренду 348 кв.м. земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Визнано дії ОСОБА_6, спрямовані на перешкоджання будівництва багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, протиправними та зобов’язано ОСОБА_6 припинити такі дії. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Екоінвест" та про задоволення її зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Екоінвест" та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Черкаська міська рада не мала права укладати з ОСОБА_6 договір оренди земельної ділянки площею 348 кв.м, оскільки раніше – 18 листопада 2004 року між Черкаською міською радою та ТОВ "Екоінвест" укладено інший договір оренди на земельну ділянку, у яку входить і земельна ділянка площею 348 кв.м. Договір оренди, укладений 18 листопада 2004 року між ТОВ "Екоінвест" та Черкаською міською радою, є дійсним, питання про його розірвання між сторонами не ставилось, строк його дії не закінчився. ОСОБА_6 не доведено порушення її прав на земельну ділянку ТОВ "Еконівест", а тому підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що рішенням виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих від 10 травня 1956 року № 387 земельну ділянку площею 135 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_9 (а.с. 60 т.1).

Висновком реєстрації документів на право користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, встановлено, що користувач ОСОБА_10 користується земельною ділянкою площею 1472 кв.м. на підставі договору на право будівництва, укладеного з Черкаським міським житловим управлінням 11 квітня 1937 року (а.с. 61 т. 1).

12 травня 1970 року ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_11 61/100 частину будинку з належною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Продане майно належало ОСОБА_11 на підставі свідоцтва на право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину, виданих Черкаською нотаріальною конторою 21 листопада 1967 року (а.с. 49 т. 1).

На момент придбання ОСОБА_7 61/100 частин будинку АДРЕСА_2 земля перебувала у виключній власності держави і надавалась тільки у користування (стаття 3 ЗК УРСР від 8 липня 1970 року).

Статтею 90 ЗК УРСР від 8 липня 1970 року передбачено, що при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Отже, до ОСОБА_7, після придбання 61/100 частини будинку АДРЕСА_2, перейшло і право користування частиною земельної ділянки.

У встановленому законом порядку ніхто не позбавляв ОСОБА_7 права користування спірною земельною ділянкою.

Пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) від 25 жовтня 2001 року передбачено, що громадяни, які одержали у користування земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Набуття громадянином права власності на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, в загальному порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, не передбачає встановлення обмеження щодо строків набуття цього права.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

З метою отримання земельної ділянки у власність, яка перебувала у користуванні ОСОБА_7, а потім перейшла у користування ОСОБА_6, до Черкаської міської ради спочатку звернувся ОСОБА_7, а потім 1 грудня 2003 року - ОСОБА_6

Судом не звернуто увагу, що при наданні спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Екоінвест", зазначена земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_6, а також не звернуто уваги, що ОСОБА_6 звернулась із заявою про приватизацію земельної ділянки, як це встановлено статтею 118 ЗК України.

Статтями 122, 123 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та порядок надання у постійне користування земельних ділянок цим особам.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (стаття 27 Закону України "Про оренду землі").

Зміна, припинення і поновлення договору оренди землі регулюються розділом V Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Вирішуючи спір судом не з’ясовано дотримання Черкаською міською радою законодавства при наданні ТОВ "Екоінвест" в оренду спірної земельної ділянки, а також чи вирішувалось Черкаською міською радою питання вилучення земельної ділянки у користувачів.

Крім того, установлено, що спірна земельна ділянка надавалась для будівництва, а згодом частина земельної ділянки використовувалась під городництво (а.с. 61 т. 1).

Предметом договору оренди земельної ділянки, укладеного 18 листопада 2004 року між ТОВ "Екоінвест" та Черкаською міською радою, є земельна ділянка, що за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови (а.с. 6 – 10 т.1).

Предметом договору оренди земельної ділянки, укладеного 3 серпня 2006 року між Черкаською міською радою та ОСОБА_6, є земельна ділянка, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення (а.с. 50 т. 1).

Судом не з’ясовано цільове призначення спірної земельної ділянки, а також підстави змінення її цільового призначення у встановленому законом порядку.

Отже, судом першої інстанції не з’ясовано всі обставини справи, не досліджено всі докази та не надано їм оцінки.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 8 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.