Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" (далі – ПСП "Мамаївське"), третя особа – Мамаївська сільська рада Кіцманського району Чернівецької області (далі - Мамаївська сільська рада), про визнання недійсними свідоцтва про право власності на майновий пай і договору купівлі-продажу майнового паю за касаційною скаргою ПСП "Мамаївське" на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 3 лютого 2010 року,

У травні 2008 року ОСОБА_6 подала до суду указаний позов, посилаючись на те, що в лютому 2007 року звернулася до Мамаївської сільської ради щодо видачі їй свідоцтва про право власності на майновий пай. Проте їй були надані ксерокопія свідоцтва про право власності на майновий пай члена ПСП серії ЧВ № НОМЕР_1 на її ім’я та ксерокопія договору купівлі-продажу майнового паю, укладеного 28 грудня 2001 року між ОСОБА_6 та ПСП "Мамаївське". При цьому їй стало відомо, що свідоцтво про право власності на майновий пай було видане не Мамаївською сільською радою, а ПСП "Мамаївське", підписане зі сторони останнього невстановленою особою та скріплене печаткою підприємства, що є порушенням вимог пп. 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (912-2003-п) (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 177 "Про врегулювання питання щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки". Оскільки свідоцтво про право власності на майновий пай і договір купівлі-продажу не відповідають вимогам закону, ОСОБА_6 просила визнати їх недійсними.

Під час розгляду справи ОСОБА_6 змінила підстави позову, посилаючись на те, що оригінал договору купівлі-продажу майнового паю відсутній, у порушення п. 13 Порядку ПСП "Мамаївське" не видало нового свідоцтва про право власності на майновий пай. Свідоцтва ОСОБА_6 про право власності на майновий пай члена КСП "Агроспілка "Мамаївська" немає, що підтверджує відсутність у неї, позивачки, цивільного права на пайовий фонд майна агроспілки "Мамаївська", тому вона не могла укладати угоду про його відчуження. У книзі реєстрації свідоцтв (майнових сертифікатів) відсутній її підпис за № 149. Оспорюване свідоцтво завірене печаткою ПСП "Мамаївське", а не сільською радою. Як убачається з листа керівника ПСП "Мамаївське" ОСОБА_7, адресованого голові Мамаївської сільської ради, підприємство не має ніякого відношення до розпаювання майна агроспілки "Мамаївська" та видачі сертифікатів. Розпаювання майна ПСП "Мамаївське" не було, членом цього підприємства ОСОБА_6 не була, у зв’язку із чим свідоцтво про право на майновий пай слід визнати недійсним.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 3 лютого 2010 року вказане рішення місцевого суду скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову. Постановлено визнати недійсними: свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЧВ № НОМЕР_1, видане ОСОБА_6 20 грудня 2001 року, і договір купівлі-продажу майнового паю від 28 грудня 2001 року, укладений між ОСОБА_6 і ПСП "Мамаївське".

ПСП "Мамаївське" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого суду й ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що заява ОСОБА_6 про видачу майнового паю грошима та касовий ордер ПСП "Мамаївське" від 27 грудня 2001 року, за яким ОСОБА_6 отримала грошові кошти в сумі 1 005 гривень, не дають підстав для висновку, що позивачка передала майновий пай у власність відповідача, а останній сплатив за майновий пай повну ціну, визначену договором купівлі-продажу.

Погодитись із висновком апеляційного суду не можна з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За положеннями ст. 48 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Тобто, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, а тому у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих підстав, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Судом установлено, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства було видане ОСОБА_6 20 грудня 2001 року. 28 грудня 2001 року ОСОБА_6 звернулася до керівника ПСП "Мамаївське" про видачу майнового паю. Відповідно до договору купівлі-продажу майнового паю від 28 грудня 2001 року, укладеного в простій письмовій формі, ОСОБА_6 продала, а ПСП "Мамаївське" купило належний продавцеві майновий пай КСП "Агроспілка "Мамаївська" номінальною вартістю 10 050 грн. Указані кошти ОСОБА_6 отримала відповідно до касового ордеру № 1269.

ОСОБА_6 установлені судом обставини не заперечує, не оспорює ні розмір належного їй майнового паю, ні умови договору купівлі-продажу щодо ціни чи інших істотних умов, не оспорює вчинений нею підпис на договорі та факт отримання від відповідача коштів за проданий майновий пай.

А тому, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною, та про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай, оскільки ОСОБА_6 розпорядилася своїм майновим правом із власної волі.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував судове рішення, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає до скасування із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 3 лютого 2010 року скасувати, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.