Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Мойсюка М.І.,

Штульман І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до військової частини А1048 про визнання дій неправомірними, стягнення коштів,

за касаційною скаргою військової частини польової пошти В0941 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року,

25 вересня 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до військової частини А1048 про визнання неправомірними дій, зобов'язання виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у розмірі 37193,00 грн (з урахуванням доповнених позовних вимог).

Зазначав, що постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 1 жовтня 2007 року зобов'язано військову частину А1048 виплатити йому грошове забезпечення в сумі 59621,87 грн. Проте виплата грошового забезпечення, присудженого за рішенням суду, відбулась лише в лютому 2008 року, при цьому відповідач не компенсував втрату частини грошових доходів за період з 1 грудня 2001 року по 6 квітня 2006 року через порушення строків його виплати.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року зазначені судові рішення скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії командира військової частини А1048 стосовно невиплати ОСОБА_4 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати грошового забезпечення. Стягнуто з військової частини А1048 на користь ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати грошового забезпечення у розмірі 37193,00 грн.

У касаційній скарзі військова частина польова пошта В0941 (до штату якої переведено військову частину А1048), посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. В обґрунтування скарги зазначає, що належним відповідачем у даній справі є Міністерство оборони України, оскільки військова частина не може нараховувати та виплачувати військовослужбовцям компенсацію втрати частини доходів. Крім того, заперечує право позивача на отримання грошового забезпечення у збільшеному розмірі за період з 1 грудня 2001 року по 6 квітня 2006 року в сумі 59621,87 грн, у зв'язку з чим вважає, що відсутні підстави для стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків виплати грошового забезпечення.

Від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як законні й обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних Силах України з 2001 року.

Наказом командира військової частини А1048 від 4 червня 2004 року №110 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу цієї частини на посаду юрисконсульта.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 1 жовтня 2007 року у справі №2-а-578, яка набрала законної сили 12 жовтня 2007 року, визнано за ОСОБА_4 право на отримання грошового забезпечення у збільшеному розмірі та стягнуто з військової частини А1048 на користь позивача заборгованість за період з 1 грудня 2001 року по 6 квітня 2006 року в сумі 59621,87 грн.

На виконання цього рішення суду військова частина А1048 виплатила позивачу грошове забезпечення в сумі 59621,87 грн лише 22 лютого 2008 року, що не заперечувалося військовою частиною.

Вважаючи, що з вини відповідача позивач втратив частину доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, він звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що право на виплату грошового забезпечення виникло у позивача з моменту набрання постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 1 жовтня 2007 року законної сили, що, в свою чергу, є передумовою для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів. Оскільки позивач звернувся з цим позовом до суду 25 вересня 2008 року, він не пропустив строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 99 КАС України (в редакції на час звернення з позовом). Виходячи з наявних у матеріалах справи розрахунків, суди дійшли висновку про право позивача на отримання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати йому грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон № 2050-III (2050-14) ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (статті 3 та 4 Закону № 2050-III).

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (159-2001-п) , компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

В силу пункту 7 вказаного Порядку компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

При цьому, Верховний Суд України у своїй постанові від 18 листопада 2014 року (справа №21-518а14) дійшов висновку про те, що компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.

Враховуючи, що право на отримання ОСОБА_4 грошового забезпечення у збільшеному розміру встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність проведення позивачу компенсації втрати доходів за період з 1 грудня 2001 року по 6 квітня 2006 року за правилами, передбаченими Законом №2050-ІІІ (2050-14) та Порядком №159.

Під час розгляду справи військова частина А1048, як і військова частина польова пошта В0941, яка звернулась із касаційною скаргою, не висловлювали заперечень щодо суми компенсації, яка має бути присуджена на користь позивача, натомість, заперечували право позивача на отримання грошового забезпечення за період з 1 грудня 2001 року по 6 квітня 2006 року у збільшеному розмірі.

Однак, виходячи із наявності судового рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 1 жовтня 2007 року у справі №2-а-578, яке набрало законної сили і виконано відповідачем, такі доводи є необґрунтованими та не стосуються предмета спору в справі, що розглядається.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу військової частини польової пошти В0941 відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.