Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – комунальне підприємство "Гаспринське об’єднання житлово-комунального господарства", про вселення та відшкодування моральної шкоди й за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: комунальне підприємство "Гаспринське об’єднання житлово-комунального господарства", відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Алупкінського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та відшкодування шкоди,

У листопаді 2008 року ОСОБА_3, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з 1991 року вона й ОСОБА_4 перебували у шлюбі та проживали у квартирі АДРЕСА_1. У подальшому між ними склалися неприязні стосунки, у зв’язку із чим ОСОБА_4 у грудні 2007 року змінив замки на вхідних дверях і перешкоджає їй користуватися квартирою.

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою, зняття з реєстраційного обліку та відшкодування шкоди, посилаючись на те, що в спірній квартирі вона не проживає без поважних причин понад строк, установлений ст. 71 ЖК України.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2009 року в позові ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1. Зобов’язано відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Алупкінського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку. У решті позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2009 року зазначене судове рішення в частині зобов’язання відділу громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Алупкінського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку скасовано та в позові в цій частині відмовлено; у решті рішення залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_3 і заступник прокурора Автономної Республіки Крим просять ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 не проживала в спірній квартирі без поважних причин понад установлений законом строк.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності члена сім’ї наймача жиле приміщення зберігається за ним протягом шести місяців. Якщо члени сім’ї були відсутні з поважних причин понад цей строк він може бути продовжений судом. Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) роз’яснив, що серед інших поважною причиною є відсутність відповідача понад встановлений строк внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі без поважних причин з 2005 року.

Проте в порушення вимог ст. 214 ЦПК України суд належним чином не з'ясував та не вирішив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення, та якими доказами вони підтверджуються або спростовуються.

Крім того, задовольняючи позов і вказуючи, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає з 2007 року, суд не взяв до уваги та належним чином не перевірив доводів ОСОБА_3 про те, що шлюб між сторонами розірвано лише в грудні 2008 року, й вона вимушено залишила квартиру через неправомірну поведінку ОСОБА_4, а саме: він змінив замок у вхідних дверях квартири та в такий спосіб позбавив її можливості користуватися квартирою.

Зазначені обставини мають значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без їх належної оцінки відповідно до положень ст. 212 ЦПК України є передчасним.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення, допущене судом першої інстанції, не було усунене апеляційним судом, то справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги заступника прокурора Автономної Республіки Крим та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2009 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.