Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 лютого 2010 року,

У серпні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі – ПАТ "ПУМБ") звернулося до суду з названим позовом.

Позивач зазначав, що за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року ОСОБА_6 отримала в банку кредит у розмірі 27830 доларів США з терміном повернення до 26 жовтня 2011 року зі сплатою 11,9 % річних.

З метою забезпечення повернення кредиту 26 жовтня 2006 року між ним і ОСОБА_6 був укладений договір застави транспортного засобу, за яким остання передала в заставу транспортний засіб: автомобіль "Chrysler", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, заставною вартістю 156000 грн.

Оскільки ОСОБА_6 взяті на себе за договором зобов’язання щодо вчасного внесення чергових платежів належним чином не виконувала, ПАТ "ПУМБ" просило суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість зі сплати чергових платежів і відсотків у сумі 25679,94 доларів США та пеню за прострочення виконання зобов’язання в сумі 41957 грн. 91 коп.

Заочним рішенням Шацького районного суду Волинської області від 11 листопада 2009 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за договором у сумі 25679,94 доларів США, пеню - 41957 грн. 91 коп., а також 300 грн. 05 коп. і 183,62 доларів США судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 17 лютого 2010 року заочне рішення місцевого суду змінено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за договором у сумі 205182 грн. 72 коп., 1700 грн. судових витрат, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "ПУМБ" просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та стягуючи заборгованість у національній валюті України – гривні, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до вимог закону саме в такій грошовій одиниці має бути виражене грошове зобов’язання.

Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) ).

Згідно з чч. 1 і 2 ст. 5, ч. 1 ст. 11 декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Під час вирішення справи місцевим судом установлено, що 26 жовтня 2006 року між ПАТ "ПУМБ" і ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за яким остання отримала в кредит 27830 доларів США з терміном повернення до 26 жовтня 2011 року зі сплатою 11,9 % річних.

Укладаючи цей договір, ПАТ "ПУМБ" діяло на підставі виданої Національним банком України банківської ліцензії № 8 від 2 жовтня 2006 року, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону "Про банки і банківську діяльність", а також на підставі дозволу № 8-1 від 2 жовтня 2006 року, яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

За таких обставин місцевий суд, установивши, що зобов’язання за кредитним договором виражено в іноземній валюті – доларах США; банк, видаючи кредит в іноземній валюті, діяв на підставі отриманого в установленому порядку дозволу; відповідачка отримала кредит і в подальшому здійснювала його погашення у визначеній договором валюті, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості в іноземній валюті.

Апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України висновки місцевого суду не спростував і дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення суми кредитної заборгованості в національній валюті.

Таким чином місцевий суд, повно і всебічно встановивши обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 лютого 2010 року скасувати, а заочне рішенням Шацького районного суду Волинської області від 11 листопада 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.