Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі – ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат"), третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про перерахунок сум відшкодування шкоди та щомісячних страхових виплат за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення) на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2009 року,

У січні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Відділення про перерахунок сум відшкодування шкоди та щомісячних страхових виплат.

У заяві зазначав, що, працюючи на шахті "Родіна" виробничого об’єднання "Кривбасруда", у 1988 році під час виконання трудових обов’язків підземного кріпильника з ним стався нещасний випадок. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) у 1993 році йому було встановлено 80 % втрати професійної працездатності; під час наступних переоглядів ступінь втрати професійної працездатності встановлювався в розмірі 40 % - з 1997 року, 25 % - з 1999 року та 25 % безстроково з 24 липня 2001 року.

Вважав, що, починаючи з 1 січня 1996 року, ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", а згодом і Відділення неправильно проводили перерахування сум страхових виплат через невірне застосування коефіцієнта підвищення тарифних ставок і посадових окладів, у зв’язку із чим виникла заборгованість із щомісячних страхових виплат.

Посилаючись на вказані обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив визнати раніше видану довідку ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" про розмір втраченого заробітку в розмірі 36 грн. 12 коп. станом на 1 квітня 2001 року недійсною; призначити щомісячні страхові виплати в порядку втраченого заробітку, починаючи з 1 квітня 2001 року, у розмірі 128 грн. 67 коп.; зобов’язати ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" надати Відділенню нову довідку із зазначенням утраченого заробітку станом на 1 квітня 2001 року в розмірі 128 грн. 67 коп.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 липня 2009 року позов задоволено частково: визнано видану ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" довідку про втрачений ОСОБА_6 заробіток станом на 1 квітня 2001 року в розмірі 36 грн. 12 коп. такою, що не відповідає дійсності; призначено позивачу щомісячні страхові виплати в розмірі 128 грн. 67 коп.; зобов’язано ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" надати Відділенню нову довідку про втрачений ОСОБА_6 заробіток станом на 1 квітня 2001 року із зазначенням розміру втраченого заробітку – 128 грн. 67 коп. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2009 року рішення місцевого суду в частині призначення ОСОБА_6 щомісячних страхових виплат у порядку втраченого ним заробітку станом на 1 квітня 2001 року в розмірі 128 грн. 67 коп. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Відділення просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що підприємством невірно застосовані коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів при перерахуванні позивачу розміру страхових виплат.

Скасовуючи рішення в частині призначення ОСОБА_6 щомісячних страхових виплат та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що питання призначення щомісячних страхових виплат не входить до компетенції суду, а віднесене законом до компетенції Фонду соціального страхування.

Проте таких висновків суди дійшли з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом соціального страхування.

Проте Фонд соціального страхування здійснює виплати, які призначені потерпілим до 1 квітня 2001 року виключно на підставі наданих роботодавцем документів або за рішенням суду.

Згідно з пп. 1, 4, 5, 6, 12.1, 16 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року № 137 (z0392-99) , визнання іншого розміру відшкодування шкоди являє собою виявлення в теперішньому (звітному) періоді помилок минулих періодів, які спричинили викривлення даних фінансового обліку, виправлення яких здійснюється шляхом корегування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду. Однак підприємству заборонено суми виправлення відносити на валові витрати, що призведе до викривлення бази оподаткування.

Крім того, Закон України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) набрав чинності 1 квітня 2001 року, отже, до цієї дати Відділення не несе відповідальності за порушення законодавства.

Згідно з п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 року № 1100 (1100-97-п) , починаючи з 1 січня 1998 року, перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не врахував і не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати на підприємстві ; не витребував і не дав оцінки відомостям про нарахування та одержання заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період, що позбавляє можливості перевірити правильність чи неправильність застосування підприємством коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів при перерахуванні позивачу розміру відшкодування втраченого заробітку.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.