Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Балюка М.І., Луспеника Д.Д.,

Данчука В.Г., Мазурка В.А.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, служба у справах дітей Ялтинської міської ради, про визнання права власності на частину квартири за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 червня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання за ОСОБА_4 права власності на 11/40 частин квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зазначену частину квартири ОСОБА_4 повинен був отримати в спадщину, але вона незаконно знаходиться у власності ОСОБА_5, якій на підставі договору довічного утримання від 27 жовтня 1998 року належать 11/20 частин цієї квартири.

Оскільки цю частину квартири ОСОБА_5 придбала під час перебування в шлюбі з ОСОБА_6, то вона була спільною сумісною власністю і їхні частки були рівними, ОСОБА_6 мав право власності на половину спірної квартири.

10 жовтня 1997 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким призначив спадкоємцем усього свого майна – ОСОБА_4, який за заповітом має право на отримання у власність половини спірної квартири.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 березня 2009 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 червня 2009 року рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 березня 2009 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв'язку із цим касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) зі змінами та доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягають в неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції за наявності підстав для його скасування суд апеляційної інстанції має право скасувати його і ухвалити нове рішення (ст. 309 ЦПК України).

Відповідно до роз’яснень викладених у абз. 9 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , у разі ухвалення нового рішення або зміни рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися в їх сукупності за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що договір довічного утримання це індивідуальний договір, а тому вказане в договорі майно не є спільною сумісною власністю подружжя.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно із ч. 1 ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги на визначену сторонами суму.

Згідно із ч. 1 ст. 757 ЦК України обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передано відчужувачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд не врахував, що за змістом ст. 744 ЦК України договір довічного утримання не є безоплатним, тому що за умовами договору набувач майна зобов’язується здійснювати довічне утримання відчужувача майна. Установивши, що договір довічного утримання не припинено, суд не з’ясував, за рахунок яких коштів (доходів) ОСОБА_5 здійснювала утримання відчужувача майна. Крім того, такий договір не підпадає під визначення роздільного майна, передбаченого ст. 24 КпШС України.

Тому висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є передчасними.

За таких обставин рішення апеляційного суду без змін залишатися не може й підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 червня 2009 року скасувати, справу передати до апеляційного суду на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.