Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю "Одиши", товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ АВТО" про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання кредитного договору; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору поруки,

У травні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі – ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю "Одиши" (далі – ТОВ "Одиши"), товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ АВТО" (далі – ТОВ "КОНЦЕПТ АВТО") про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування своїх вимог позивач указував, що 31 серпня 2007 року між ним і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 2203/07/КИ-310, згідно з яким ОСОБА_6 отримала кредит у сумі 5 269 000 доларів США. ОСОБА_6 свої зобов'язання виконувала неналежно, неодноразово допускала прострочення з внесення щомісячних платежів і сплати процентів. Згідно з п. 5.9 кредитного договору позичальника зобов'язано протягом двох місяців з моменту підписання договору перевести позивачу 100% надходжень виручки юридичних осіб: TOB "Ківі Груп", TOB Екзотік Фудз", TOB "Одиши", TOB "КОНЦЕПТ АВТО" – та через 2 місяці з дня підписання договору надати документальне підтвердження позивачу про відсутність оборотів за рахунками, відкритими в інших банках. Але вимоги п. 5.9 договору виконані не були. З метою забезпечення виконання кредитного договору між позивачем ОСОБА_7, TOB "Одиши", TOB "КОНЦЕПТ АВТО" і ОСОБА_6 були укладені договори поруки №1, №2 та № 3 від 31 серпня 2007 року, згідно з якими ОСОБА_7, TOB "Одиши" і TOB "КОНЦЕПТ АВТО" зобов'язалися перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором.

За таких обставин, уточнивши позовні вимоги, представник позивача просив стягнути солідарно з ОСОБА_6 та її поручителів: TOB "Одиши", TOB "КОНЦЕПТ АВТО", ОСОБА_7 – кредитну заборгованість станом на 20 липня 2009 року в розмірі 48 895 840 гривень 35 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 40 204 338 гривень 86 копійок, заборгованості за процентами – 4 127 645 гривень 34 копійок, штрафу (42% річних) – 539 552 гривень 01 копійки, штрафу за невиконання п. 5.9 кредитного договору – 4 024 304 гривень 13 копійок, а також судові витрати в розмірі 1 950 гривень.

ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", треті особи: ОСОБА_7, TOB "Одиши", TOB "КОНЦЕПТ АВТО", про розірвання кредитного договору від 31 серпня 2007 року за №2203\07\КИ-310.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що до кінця 2008 року вона сумлінно виконували свої обов'язки за вищезазначеним кредитним договором. Однак у зв'язку зі світовою фінансовою кризою, яку розцінює як обставину непереборної сили і яка негативно позначилася на її бізнесі, вона проти своєї волі не змогла виконувати своїх обов'язків за договором у повному обсязі. Оскільки банк вимагає повернення кредиту в повному обсязі у зв'язку з суттєвою зміною обставин вважає, що кредитний договір повинен бути розірваний.

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору поруки № 1 від 31 серпня 2007 року, укладеного між ним і ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором №2203/07/КИ-310 між ОСОБА_6 і банком.

Позов мотивував тим, що 31 серпня 2007 року між ним та первісним позивачем був укладений договір поруки №1, згідно з яким він поручався перед банком за виконання своєю дружиною, ОСОБА_6, зобов'язань за кредитним договором № 2203/07/КИ-310 від 31 серпня 2007 року, яким передбачено поступове повернення кредиту протягом 15 років. Однак банк звернувся з вимогою про дострокове повернення кредиту, на що він не розраховував, і це є суттєвою зміною умов договору та за нормами ст. 652 ЦК України є підставою для розірвання договору поруки .

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2010 року, позов ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково. Зустрічні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено. Розірвано кредитний договір, укладений 31 серпня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_6 Розірвано договір поруки № 1, укладений 31 серпня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ОСОБА_6, ОСОБА_7 Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ТОВ "Одиши", ТОВ "КОНЦЕПТ АВТО" на користь ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 40 204 338 гривень 86 копійок кредитної заборгованості, 4 127 645 гривень 34 копійки процентів за користування кредитом, усього 44 331 984 гривні 20 копійок. У решті позову ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, змінити рішення суду першої інстанції й задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 31 серпня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, поручителями в якому за окремими договорами поруки виступили ОСОБА_7, ТОВ "Одиши" і ТОВ "КОНЦЕПТ АВТО".

Після отримання кредитних коштів ОСОБА_6 взяті на себе зобов’язання з погашення кредиту виконувала неналежним чином, допустила прострочення заборгованості за сумою кредиту і процентами, а тому заборгованість підлягає стягненню в солідарному порядку з неї як боржника та її поручителів.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

За вимогами ч. 1 ст. 15 ЦПК України с уди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Вирішуючи позовні вимоги ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", які виникли з окремих договорів поруки та можуть бути самостійним і окремим предметом позову, суди зазначених вимог закону не врахували, безпідставно прийняли до свого провадження спір, що виник між юридичними особами: ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ТОВ "Одиши", ТОВ "КОНЦЕПТ АВТО" - і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 ГПК України), розглянули його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Що стосується позовних вимог ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також зустрічних позовних вимог указаних фізичних осіб, то, частково задовольняючи їх і стягуючи в солідарному порядку з боржника та його поручителя – фізичної особи – суму заборгованості за кредитним договором, а також розриваючи кредитний договір і договір поруки, суд виходив із того, що позичальник дійсно не з власної вини прострочив виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, тому стягненню підлягають залишок за отриманими кредитними коштами та заборгованість зі сплати процентів за користування грошима без відшкодування неустойки, оскільки порушення умов договору сталося внаслідок непереборної сили, а кредитний договір – розірванню у зв’язку зі зміною істотних умов договорів, а саме: ціни та строку дії основного зобов’язання, забезпеченого порукою, яких не міг передбачити ні боржник, ні поручитель, і сторони не дійшли згоди щодо зміни чи розірвання договорів. Крім того, суд указав, що розірвання договору поруки не порушить права кредитора, оскільки поручитель ОСОБА_7 є чоловіком боржниці ОСОБА_6, за законом майно належить їм на праві спільної сумісної власності й кредитний договір забезпечений у достатній мірі їхнім майном.

Проте з такими висновками судів також погодитися не можна.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

За наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено в ч. 1 ст. 651 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_6 було укладено договір, до якого в подальшому сторони вносили зміни, про надання кредиту в розмірі 5 269 000 доларів США строком до 30 серпня 2022 року зі сплатою 14 % річних за користування кредитом, а з 19 червня 2008 року – 16 % річних. Крім того, одним із поручителів за кредитними зобов’язаннями ОСОБА_6 виступив її чоловік, ОСОБА_7, згідно з договором поруки від 31 серпня 2007 року.

З вимогою про розірвання кредитного договору та договору поруки від 31 серпня 2007 року або їх зміну ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не зверталися.

Разом із тим ч. 2 ст. 652 ЦК України визначено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідна наявність усіх перелічених умов одночасно.

Крім того, вимагаючи розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, на позивача покладається відповідно до положень ст. 60 ЦПК України обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору й договору поруки у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Також згідно зі ст. 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено в ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", установлюються Національним Банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496 (z1094-03) , офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний договір про надання кредиту в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не доведено, що сторони під час укладення як кредитного договору, так і договору поруки були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України).

Тобто позивач зобов’язаний виконувати договір про надання кредитної лінії відповідно до його умов та законодавства.

Оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено умови для розірвання кредитного договору й договору поруки на підставі ст. 652 ЦК України в судовому порядку, то підстави для задоволення їхніх зустрічних позовних вимог відсутні.

На ці недоліки не звернув уваги й апеляційний суд.

За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.