Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Дельта-Форт" про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

У червні 2008 року закрите акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" (після зміни назви – ПАТ "Перший Український Міжнародний банк") звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що 27 квітня 2007 року між банком та ТОВ "Дельта-Форт" було укладено кредитний договір, за умовами якого ТОВ "Дельта-Форт" одержало в кредит 211 900 грн. і зобов’язалося сплачувати проценти та повернути банку кредит не пізніше 27 квітня 2009 року, проте ТОВ "Дельта-Форт" своїх обов’язків за кредитним договором не виконувало й виникла заборгованість за кредитом та процентами, частково така заборгованість була погашена за рахунок продажу заставленого товариством майна, але виручених від продажу цього майна грошових коштів недостатньо, заборгованість товариства за кредитним договором станом на 1 лютого 2008 року складає 40 486 грн. 39 коп. й підлягає сплаті частинами згідно графіка, однак ТОВ "Дельта-Форт" жодного разу не внесло коштів для сплати заборгованості, а тому ОСОБА_3, як поручитель ТОВ "Дельта-Форт" згідно з договором поруки, зобов’язаний сплатити банку заборгованість товариства за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 695 грн. 91 коп.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Судом до участі в справі як відповідача залучено ТОВ "Дельта-Форт".

Останнім рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року, в задоволенні позову банку відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що станом на 4 червня 2008 року ТОВ "Дельта-Форт" має перед ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року в розмірі 43 695 грн. 91 коп., ОСОБА_3 – поручитель ТОВ "Дельта-Форт" за таким договором, але він не повинен нести відповідальності перед банком, оскільки з приводу спору щодо заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року вже існує рішення господарського суду Донецької області від 18 червня 2008 року, яким задоволено позов ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" і постановлено стягнути на користь банку саме з ТОВ "Дельта-Форт" заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 477 грн. 33 коп.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені статтями 599- 601, 604- 609 ЦК України, зокрема за статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин першої та другої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином у кредитора є право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі й від усіх боржників разом, і від будь-кого з них окремо; у разі, коли кредитор звернув вимогу лише до одного з боржників, але не одержав від такого боржника виконання обов’язку в повному обсязі, зобов’язання не припинилося й він має право вимагати від інших солідарних боржників недоодержане.

Суд установив, що позивач не одержав від ТОВ "Дельта-Форт" належного виконання зобов’язання, але в порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не з’ясував та не зазначив у рішенні в якій частині ТОВ "Дельта-Форт" сплатило банку заборгованість за кредитом, у тому числі й на виконання рішення господарського суду, а яка частина залишається несплаченою на час розгляду справи й помилково дійшов до висновку, що сам лише факт наявності рішення господарського суду Донецької області від 18 червня 2008 року про стягнення суми заборгованості за кредитним договором із ТОВ "Дельта-Форт" позбавляє позивача права вимагати недоодержане від ОСОБА_3 як поручителя і солідарного боржника цього товариства.

Крім того, згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суд на зазначене уваги не звернув і залучив ТОВ "Дельта-Форт" до участі в справі як відповідача та відповідно в подальшому проводив розгляд справи за позовом ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" і до ТОВ "Дельта-Форт" у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, хоча згідно з положеннями статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України спір, який виник між суб’єктами господарювання з приводу виконання умов кредитного договору, підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 21 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.