Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Мойсюка М.І.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Конотопі та Конотопському районі Сумської області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просила визнати протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком з 1 червня 2015 року та зобов'язати відновити таку виплату із вказаної дати.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 20 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови позивачу у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком з 1 вересня 2015 року та зобов'язано відновити таку виплату з 1 вересня 2015 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працює на посаді судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області та з 5 жовтня 2010 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ). З 1 квітня 2015 року Управління ПФУ зупинило виплату пенсії, у зв'язку з чим 11 вересня 2015 року вона звернулася з заявою про поновлення її виплати.

16 вересня 2015 року Управління ПФУ відмовило ОСОБА_4 у поновленні виплати пенсії, посилаючись на набрання чинності Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) (далі - Закон № 213-VIIІ (213-19) ), яким було тимчасово, з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом № 2453-VI (2453-17) , зупинено виплату пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VII "Про державну службу" (889-19) (далі - Закон № 889-VII), та щомісячного довічного грошового утримання на умовах, передбачених Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ), то передбачені частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV підстави для невиплати пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і виплата такої пенсії позивачу підлягає відновленню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи відповідача про неможливість поновлення пенсії позивачу відповідно до Закону № 213-VIIІ (213-19) є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ (213-19) , яким внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ "Про статус народного депутата України" (2790-12) , № 889-VII (889-19) , від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) , № 2453-VI (2453-17) , пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) , не виплачуються.

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон № 213-VIIІ (213-19) не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI (2453-17) .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI (2453-17) , втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) .

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2016 року (справа № 333/6710/15-а).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій Управління ПФУ щодо відмови позивачу у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком та зобов'язав відновити таку виплату з 1 вересня 2015 року.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, зібраним по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, то його законне і обґрунтоване рішення скасовано апеляційним судом безпідставно.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року скасувати.

Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 20 жовтня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.