Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві (далі – ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві), товариства з обмеженою відповідальністю "ЛоГеС" (далі – ТОВ "ЛоГеС"), акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" (далі – АКБ "Правекс-Банк"), треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсними прилюдних торгів, незаконним розірвання договору на обслуговування банківської кредитної картки, договору про реалізацію арештованого майна, свідоцтва про право власності на квартиру та відшкодування моральної шкоди за касаційної скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2007 року,

У квітні 2003 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, ТОВ"ЛоГеС", АКБ"Правекс-Банк" і просив визнати недійсним договір від 4 березня 2003 року про реалізацію квартири АДРЕСА_1, укладений між ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві та ТОВ"ЛоГеС", визнати недійсними прилюдні торги від 31 березня 2003 року з реалізації арештованої квартири АДРЕСА_1 та визнати свідоцтво про право власності на указану квартиру на ім’я третьої особи - ОСОБА_7, посвідчене державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори від 29 квітня 2003 року; визнати незаконним розірвання АКБ"Правекс-Банк" в односторонньому порядку договору на обслуговування банківської кредитної картки, а також стягнути з відповідачів на його користь солідарно 10 тис. грн.

Зазначав, що 28 липня 2000 року між АКБ "Правекс-Банк" та ним було укладено договір на обслуговування за кредитною банківською платіжною карткою, за умовами якого йому було надано кредит у розмірі 9 тис. доларів США. З метою забезпечення виконання зобов’язання між ними також 17 серпня 2000 року був укладений договір застави належної йому квартири АДРЕСА_1.

У січні 2002 року позивач звернувся до банку з наміром сплатити чергову суму грошей у рахунок погашення кредиту, але йому повідомили про те, що відповідач в односторонньому порядку розірвав договір та передав документи для примусового стягнення суми кредиту до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві. Постановою державного виконавця від 19 грудня 2001 року, яку він не отримував, було відкрито виконавче провадження. У квітні 2003 року ОСОБА_6 від родичів дізнався, що 31 березня 2001 року відбулися прилюдні торги, на яких було реалізовано його квартиру.

Посилаючись на те, що при розірванні кредитного договору, проведенні прилюдних торгів і укладенні договору між ТОВ "ЛоГеС" та ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про реалізацію арештованого майна були порушені вимоги законодавства, унаслідок чого ОСОБА_7 було незаконно видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, ОСОБА_6 просив визнати недійсними: прилюдні торги з реалізації його квартири, проведені 31 березня 2003 року ТОВ "ЛоГеС", розірвання в односторонньому порядку АКБ "Правекс-Банк" договору від 28 липня 2000 року на обслуговування за кредитною банківською платіжною карткою, договір про реалізацію арештованого майна, укладений 4 березня 2003 року між ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві та ТОВ "ЛоГеС", свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_7 - та стягнути з відповідачів солідарно 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2002 року позов задоволено частково: визнано недійсними договір про реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, укладений 4 березня 2003 року між ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві та ТОВ "ЛоГеС"; прилюдні торги з реалізації зазначеної квартири, проведені 31 березня 2003 року, і свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_7; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2007 року зазначене рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог; у решті – рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

\Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом установлено, що 27 липня 2000 року на підставі договору № 6-077/00Р на обслуговування за кредитною банківською карткою ОСОБА_6 отримав в АКБ"Правекс-Банк" кредит у сумі 9 тис. доларів США.

На забезпечення кредитних відносин відповідно до договору застави від 17 серпня 2000 року ОСОБА_6 заставив банку належну йому квартиру АДРЕСА_1.

У зв’язку з невиконанням останнім договірних зобов’язань банк відповідно до умов кредитної угоди в односторонньому порядку розірвав угоду на обслуговування за кредитною банківською карткою та звернувся до нотаріуса про вчинення виконавчого напису щодо стягнення кредиту.

Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_9 2 жовтня 2001 року за зверненням банку вчинено виконавчий напис за № 7441 на суму, еквівалентну 8 197 доларів США.

19 грудня 2001 року на виконання вказаного виконавчого напису ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження та накладено арешт на заставлену позивачем квартиру АДРЕСА_1.

28 лютого 2003 року між начальником ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві ОСОБА_10 та ТОВ"ЛоГеС" в особі генерального директора ОСОБА_11, укладено генеральний договір із реалізації арештованого майна, а 4 березня 2003 року між цими ж самими сторонами укладено договір про реалізацію квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 24 квітня 2003 року, переможцем торгів, які відбулися 31 березня 2003 року, стала ОСОБА_7

Приватним нотаріусом ОСОБА_12 на підставі акта про проведення прилюдних торгів видане свідоцтво за реєстровим № 11-889 від 29 квітня 2003 року на право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_7

Апеляційним судом ретельно перевірялися доводи позивача щодо порушень вимог законодавства під час реалізації з прилюдних торгів спірної квартири та з урахуванням установлених при розгляді справи обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 було порушено зобов’язання за кредитним договором, стягнення на заставне майно проведено в установленому законом порядку; під час проведення прилюдних торгів із реалізації предмета застави, виданні свідоцтва про придбання нерухомого майна порушень чинного законодавства не встановлено.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд, з’ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 в оспорюваній частині.

За таких обставин, коли рішення апеляційного суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.