Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Балюка В.І., Луспеника Д.Д.,

В.Г. Данчук, В.А. Мазурок,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 23 серпня 2006 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2008 року та касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2008 року,

У жовтні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що він перебував з нею у шлюбі з 11 березня 1982 року, в якому за спільні кошти вони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки "Рено".

ОСОБА_6 просив суд визнати за ним та ОСОБА_5 право власності в рівних частинах на вказані квартиру та автомобіль.

Крім того ОСОБА_6 вказував на те, що до шлюбу з ОСОБА_5 у 1979 році він купив будинок АДРЕСА_2 який було перебудовано у шлюбі. Спільною сумісною власністю є лише новий будинок, який вони збудували в період шлюбу, а господарські споруди є лише його власністю, оскільки були куплені ним до шлюбу.

Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,18 га, яка передана йому у власність.

ОСОБА_6 просив суд виділити йому із спільного майна подружжя та визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_2, виділивши ОСОБА_5 на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль. Стягнути з ОСОБА_5 на його користь грошову компенсацію в сумі 50 500 грн. та половину коштів, сплачених за автомобіль, у розмірі 33 333 грн. 20 коп.

ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя, оскільки вважала, що він неправильно запропонував варіант поділу майна та відніс господарські споруди до своєї особистої власності, тоді як вони разом з будинком збудовані ними під час шлюбу.

Квартира в м. Черкасах не є її місцем проживання, а придбана виключно для здійснення її професійної діяльності.

Автомобіль "Рено" куплений ними в кредит і всього виплачено 10 046 грн. Тільки вказана сума може бути предметом поділу спільного майна подружжя.

ОСОБА_5 просила визнати за нею право власності на половину будинку АДРЕСА_2 та на половину земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль, стягнувши з неї на користь ОСОБА_6 вартість половини даної квартири та половину сплачених ними в період шлюбу коштів за автомобіль.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкасах від 23 серпня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на половину спільного майна подружжя та виділено йому у власність будинок АДРЕСА_2 вартістю 66 379 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на половину спільного майна подружжя та виділено їй у власність квартиру АДРЕСА_1 вартістю 118 812 грн. та автомобіль "Рено", 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 вартістю 77 712 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію в розмірі 38 413 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.

Заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 33).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залучені до участі в справі правонаступниками ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 109).

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2008 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 23 серпня 2006 року змінено.

Первісний позов задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено, проведено поділ спільного майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на половину будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарських споруд.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 0,09 га земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_2

Визнано належність померлому ОСОБА_6 половини жилого будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних споруд.

Визнано належність померлому ОСОБА_6 0,09 га земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину жилого будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних споруд за кожною та на 0,045 га земельної ділянки по АДРЕСА_2

Скасовано свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_2 № 488 від 28 жовтня 1001 року та державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 17-13-61 від 6 жовтня 1997 року, виданих Свидівоцькою сільською радою на ім’я ОСОБА_6

Визнано за ОСОБА_5 право власності на автомобіль "Рено" номерний знак НОМЕР_1 та на офіс у будинку АДРЕСА_1

Визнано належність померлому ОСОБА_6 грошової компенсації на загальну суму 155 250 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошову компенсацію за належні ОСОБА_6 частку в автомобілі та нежилому приміщенні по 77 625 грн. кожній.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, закрити провадження у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині, що стосується її прав та обов’язків, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, закрити провадження у справі в цій частині.

Згідно з п. 2 розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв'язку із цим касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підлягають розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) зі змінами та доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте рішення апеляційного суду вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 березня 1982 року до 08 листопада 2005 року.

ОСОБА_5 із 29 березня 1996 року зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності (т. 1 а. с. 237).

Згідно з договором купівлі-продажу від 31 жовтня 2000 року ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1

Указана квартира є нежитловим приміщенням – офісом, де ОСОБА_5 здійснює свою підприємницьку діяльність.

Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб та сім’ю, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_5 указувала на те, що вона з 1996 року займається підприємницькою діяльністю і надає медичні послуги, а квартира придбана не для проживання, а для заняття професійною діяльністю, а тому має бути виділена їй.

Апеляційний суд на наведене уваги не звернув, належним чином не з’ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються, а тому його висновок про те, що офіс у квартирі АДРЕСА_1 був спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є передчасним.

За таких обставин колегія суддів Судової палати вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.