6-4727св10 Про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна подружжя - 27.10.2010 Прийняття

Під час розгляду справи про поділ спільного майна ОСОБА_3 неодноразово уточнював та доповнював позов, пред’явив вимоги й до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і зазначав, що він перебував із відповідачкою ОСОБА_4 у шлюбі з 3 червня 2001 року по 28 серпня 2007 року, за час шлюбу за спільні кошти вони придбали майно, яке не можуть добровільно поділити, а саме: квартиру АДРЕСА_1, крамницю по АДРЕСА_2, земельну ділянку для комерційного використання площею 206 кв.м. по АДРЕСА_2, інше майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 (меблі та побутову техніку), автомобіль "Мерседес Бенц 250 D", 1993 року випуску, яким відповідачка розпорядилася без його відома, також вони з ОСОБА_4 за спільні кошти на земельній ділянці по АДРЕСА_3 розпочали будівництво жилого будинку, але не закінчили таке будівницто, крім того, у квартирі АДРЕСА_1 він зберігав грошові кошти, однак ОСОБА_4 уже після розірвання їх шлюбу безпідставно використала такі кошти й купила автомобіль "Мерседес Бенц 312", 1999 року випуску, який також має бути визнаний об’єктом спільної сумісної власності подружжя і його вартість повинна враховуватися при поділі майна, до того ж у квартирі АДРЕСА_1 без його на те згоди проживає матір відповідачки – ОСОБА_5, відповідачки чинять йому перешкоди в користуванні житлом і своїми неправомірними діями завдали йому моральну шкоду.

Позивач просив визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, крамницю по АДРЕСА_2, земельну ділянку для комерційного використання площею 206 кв.м. по АДРЕСА_2, меблі та побутову техніку, що знаходяться в квартирі АДРЕСА_1, недобудований будинок по АДРЕСА_3, автомобіль "Мерседес Бенц 250 D", 1993 року випуску, автомобіль "Мерседес Бенц 312", 1999 року випуску, визнати рівними їх з відповідачкою частки в спільному майні, поділити спільне майно й виділити в його власність майно загальною вартістю 357 576 грн., а саме – квартиру АДРЕСА_1, крамницю по АДРЕСА_2, земельну ділянку для комерційного використання площею 206 кв.м. по АДРЕСА_2 й пральну машину, виділити у власність ОСОБА_4 майна загальною вартістю 398 975 грн., а саме – недобудований будинок по АДРЕСА_3, автомобіль "Мерседес Бенц 250 D", 1993 року випуску, автомобіль "Мерседес Бенц 312", 1999 року випуску, та інше майно вартістю 26 865 грн. (меблі, побутову техніку), стягнути з ОСОБА_4 компенсацію різниці у вартості їх часток; припинити їх із ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на зазначене майно, а також вселити його в квартиру АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_5 із зазначеної квартири та стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з кожної по 5 тис. грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Рішенням Сторожинецького районного суду від 12 червня 2009 року позов задоволено частково, постановлено визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, крамницю по АДРЕСА_2, земельну ділянку для комерційного використання площею 206 кв.м. по АДРЕСА_2, меблі та побутову техніку, що знаходяться в квартирі АДРЕСА_1, а також автомобіль "Мерседес Бенц 250 D", 1993 року випуску; визнати за позивачем та ОСОБА_4 за кожним право власності на ? частину зазначеної квартири, приміщення крамниці та земельної ділянки, виділити ОСОБА_3 конкретне майно (меблі та побутову техніку) загальною вартістю 14 325 грн., виділити ОСОБА_4 таке майно загальною вартістю 14 412 грн., стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 87 грн. компенсації різниці у вартості виділених меблів та побутової техніки та 29 126 грн. компенсації вартості ? частини автомобіля "Мерседес Бенц 250 D", 1993 року випуску, а також 1 714 грн. на відшкодування судових витрат; у задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання права спільної сумісної власності на недобудований будинок, поділ зазначеного будинку, квартири, крамниці, земельної ділянки та в частині розподілу судових витрат скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог, постановлено визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_3, виділити у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, ? частину будівлі крамниці по АДРЕСА_2 згідно варіанту № 1 висновку будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2009 року, а саме частину приміщення 1-1, приміщення 1-2 та 1-3, виділити ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 загальною площею 0,0103 га згідно варіанту поділу, визначеного цим висновком, а також виділити у власність ОСОБА_4 незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_3, ? частину будівлі крамниці по АДРЕСА_2 згідно варіанту № 1 висновку будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2009 року, а саме частину приміщення 1-1, приміщення 1-4, виділити ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 загальною площею 0,0103 га згідно варіанту поділу, визначеного цим висновком, постановлено також витрати, пов’язані з проведенням поділу крамниці, покласти на сторони в рівних частинах, припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру, крамницю, земельну ділянку та незавершений будівництвом будинок, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 9 412 грн. 50 коп. на відшкодування судових витрат та в дохід держави 20 грн. судового збору; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи вимоги позову ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на недобудований будинок, апеляційний суд виходив із того, що будівництво будинку АДРЕСА_3 було розпочате до вступу ОСОБА_4 у шлюб із ОСОБА_3, однак за поясненнями позивача та показаннями свідків будівництво цього будинку продовжувалося й під час їх шлюбу за рахунок спільних коштів, у результаті чого будинок істотно збільшився у своїй вартості й згідно зі статтею 62 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.

Задовольняючи частково позов про поділ будинку, квартири, крамниці й земельної ділянки, апеляційний суд послався на те, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1204 від 28 жовтня 2009 року квартира та незавершений будівництвом будинок як окремі об’єкти є неподільними, а крамниця та земельна ділянка по АДРЕСА_2 – подільне майно, зазначеним висновком експертизи дано варіанти їх поділу в рівних частинах у натурі, а тому таке спільне майно подружжя підлягає поділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у натурі, а саме у власність ОСОБА_3 слід виділити квартиру й конкретно визначені висновком експертизи приміщення, що становлять ? частину будівлі крамниці, та ? частину земельної ділянки, а у власність ОСОБА_4 слід виділити незавершений будівництвом будинок, оскільки документи на будівництво оформлені на її ім’я, а також визначені висновком експертизи приміщення, які складають ? частину будівлі крамниці, та ? частину земельної ділянки.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно з положеннями статей 60, 61 СК України набуте подружжям за час шлюбу майно належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності. Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

При цьому при вирішенні питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, слід ураховувати положення частин четвертої та п’ятої статті 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, у судовому порядку визнаються ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу, а майно залишається у їх спільній частковій власності.

Також із огляду на положення статей 182, 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (зокрема житлові будинки) виникає після завершення будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та з моменту державної реєстрації права на нерухомість. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Судами встановлено, що будівництво будинку на виділеній ОСОБА_4 у 1989 році в користування земельній ділянці по АДРЕСА_3 не завершене і таке будівництво проводилося ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які перебували в шлюбі.

Також установлено, що квартиру АДРЕСА_1, крамницю по АДРЕСА_2 та земельну ділянку для комерційного використання площею 206 кв.м. по АДРЕСА_2 було куплено під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при цьому покупцями квартири за договором купівлі-продажу від 7 березня 2003 року зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не досягли згоди щодо поділу між ними зазначеного майна – квартири, крамниці та земельної ділянки, при цьому позивач просить виділити усе це майно йому у власність у натурі без присудження ОСОБА_4 грошової компенсації, а ОСОБА_4 відповідно заперечує проти такого поділу, вона не бажає також одержувати грошову компенсацію замість її частки у власності на квартиру, крамницю та земельну ділянку.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання права спільної сумісної власності на недобудований будинок, поділ цього будинку, квартири, крамниці та земельної ділянки, суд першої інстанції керувався статтями 60, 62, 71 СК України та виходив із того, що відсутні докази на підтвердження факту участі ОСОБА_3 у будівництві будинку АДРЕСА_3, а квартира, крамниця та земельна ділянка по АДРЕСА_2 як окремі об’єкти є неподільним майном, оскільки їх не можна поділити без втрати цільового призначення.

При цьому апеляційний суд вийшов за межі як доводів апеляційної скарги, так і вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції, провів поділ у натурі крамниці й земельної ділянки по АДРЕСА_2, хоча ОСОБА_3 таких вимог у позові не заявляв і відповідно такі вимоги судом першої інстанції не розглядалися.

Також апеляційний суд не звернув уваги на положення статей 182, 331 ЦК України і безпідставно визнав за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_3, який в експлуатацію не прийнятий і право власності на який у жодної особи не виникло.

Крім того, апеляційний суд виділив позивачу у власність квартиру АДРЕСА_1, помилково вважаючи її об’єктом спільної сумісної власності подружжя, хоча судом першої інстанції встановлено, що зазначена квартира належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності в рівних частках згідно з договором купівлі-продажу від 7 березня 2003 року.