6-338св10 Про порушення прав споживача у зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди - 27.10.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі – Укрпромбанк) про порушення прав споживача у зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ТОВ "Український промисловий банк" на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 жовтня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог зазначала, що в травні 2005 року уклала з відповідачем договір про відкриття та обслуговування карткового пенсійного рахунку, а в березні та грудні 2008 року – три договори банківського вкладу, один з яких у доларах США, і відкрито депозитні рахунки. З січня до березня 2009 року вона зверталась до Сумської філії Укпромбанку з вимогою про отримання коштів з пенсійного та вкладних рахунків, проте їй відмовили з посиланням на те, що Правлінням Національного банку України з 20 січня 2009 року призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – до 21 липня 2009 року.

Вважаючи відмову незаконною й такою, що порушує права споживачів, її право власності на грошові кошти та на їх розпорядження, позивачка просила повернути їй вкладені кошти з урахуванням індексу інфляції; сплатити пеню в розмірі трьох відсотків за весь час прострочення (ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів"), надавши відповідні розрахунки, а також 63 грн. 40 коп. майнової шкоди, завданої вчиненням нею дій щодо повернення коштів; відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 5 106 грн. 77 коп. за неналежний розгляд її скарг згідно із Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) і визнати за нею право власності на грошові кошти, що знаходяться в незаконному володінні відповідача.

рішенням Зарічного районного суду м. Суми 13 липня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Укпромбанку на користь ОСОБА_3: 9 тис. грн. за договором банківського вкладу від 26 грудня 2008 року, відсотки в розмірі 781 грн. 50 коп., інфляційні кошти – 393 грн. 30 коп. і пеню в розмірі 38 880 грн.; 10 тис. грн. за договором банківського вкладу від 22 грудня 2008 року, відсотки в розмірі 892 грн. 44 коп., інфляційні кошти – 437 грн. і пеню в розмірі 44 400 грн.; 1 826 доларів США за договором банківського вкладу від 31 березня 2008 року з нарахованими процентами на день виплати; 6 668 грн. 83 коп. за договором банківського вкладу від 5 травня 2005 року, відсотки в розмірі 355 грн., інфляційні кошти – 167 грн. 10 коп. і пеню в розмірі 21 572 грн. Розподілено судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

рішенням апеляційного суду Сумської області від 20 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат, а 63 грн. 40 коп. визначено як стягнуті в порядку відшкодування майнової шкоди; стягнуто з Укпромбанку на користь ОСОБА_3 1 500 грн. моральної шкоди; в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі представник Укпромбанку, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати в частині стягнення пені на загальну суму 104 892 грн. і моральної шкоди та в цій частині в позові відмовити.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що між позивачкою та Укпромбанком в особі Сумської філії у травні 2005 року укладено договір про відкриття й обслуговування карткового пенсійного рахунку, а в березні та грудні 2008 року – три договори банківського вкладу, один з яких у доларах США, і відкрито депозитні рахунки. З січня до березня 2009 року ОСОБА_3 зверталась до Сумської філії Укпромбанку з вимогою про отримання коштів з пенсійного та вкладних рахунків, проте їй відмовили з посиланням на те, що Правлінням Національного банку України з 20 січня 2009 року призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – до 21 липня 2009 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивачки є доведеними та відповідають положенням ЦК України (435-15) , а Правлінню Національного банку України не надано право змінювати визначений законом порядок повернення депозитних коштів.

Апеляційний суд погодився з місцевим судом у частині повернення вкладених депозитних коштів з урахуванням інфляційних виплат і пені, проте зазначив, що введення Правлінням Національного банку України тимчасової адміністрації Укпромбанку й мораторію не поширюється на спірні правовідносини. Крім того, суд зазначив, що позивачка просила стягнути моральну шкоду не за Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а згідно із Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) ; оскільки відповідач порушив строки надання їй відповіді на звернення та робота терміналу з видачі коштів погано працювала, то суд стягнув на її користь моральну шкоду.

Проте погодитись із такими висновками судів у межах доводів касаційної скарги не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в частині стягнення пені та моральної шкоди (у межах доводів касаційної скарги) не відповідають.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).

Статтею 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" надається право та врегульовується механізм реалізації Національним банком України на введення мораторію щодо задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації.

У зв’язку з наведеним висновки суду першої інстанції про те, що Національний банк України не має права змінювати визначений ЦК України (435-15) порядок повернення депозитних коштів є такими, що не відповідають вимогам закону.

Призначивши постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2009 року № 19/БТ в Укрпромбанку тимчасову адміністрацію та ввівши строком на шість місяців (до 21 липня 2009 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів, Національний банк України реалізував свої повноваження, визначені законом. При цьому згідно із ч. 2 ст. 58, п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час спірних правовідносин – з 23 січня 2009 року до 23 червня 2009 року) під час дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

У зв’язку із цим висновки апеляційного суду про те, що дія мораторію на час спірних правовідносин до вимог позивачки не поширюється, також є безпідставними.

Оскільки згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції на час спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, у суду не було підстав для нарахування та стягнення з Укпромбанку пені за невиконання зобов’язання перед кредитором.

Що стосується вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди за порушення Укрпромбанком вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , то висновки апеляційного суду в цій частині не відповідають вимогам закону, оскільки таке відшкодування можливе лише в разі доведення неправомірних дій банку під час розгляду скарги (ст. 25), а не за погану організацію роботи терміналу з видачі вкладу. Доказів неправомірних дій банку з розгляду скарги позивачки суд не навів. У зв’язку із цим підстав для стягнення моральної шкоди немає.

Крім того, із судових рішень необхідно виключити посилання на застосування Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки цей закон не поширюється на правовідносини, що виникли з виконання договорів банківського вкладу, які регулюються нормами ЦК України (435-15) та іншим спеціальним законодавством.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення пені та моральної шкоди з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задовольнити.

рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 жовтня 2009 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_3 пені: за договором банківського вкладу від 26 грудня 2008 року в розмірі 38 880 грн., за договором банківського вкладу від 22 грудня 2008 року в розмірі 44 400 грн., за договором банківського вкладу від 5 травня 2005 року в розмірі 21 572 грн., а також стягнення моральної шкоди в розмірі 1 500 грн. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог ОСОБА_3.