Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ВГІРФО Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області, третя особа – комунальне підприємство "Новокаховська ДЕЗ", про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 3 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2009 року,

У травні 2003 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Зазначав, що в 1986 році він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_7, спірна однокімнатна квартира була отримана в вересні 1986 року на сім’ю у складі трьох осіб: нього, відповідачку та її доньку - ОСОБА_8 Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, в 1992 році вони внесли перший пайовий внесок на будівництво трикімнатної квартири в житлово-будівельному кооперативі "Будівельник" (далі - ЖБК "Будівельник"), до членів ЖБК було прийнято відповідачку.

У 1994 році шлюб між ними було розірвано. Відповідачка в подальшому створила нову сім’ю, зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 та в лютому 1996 року отримала ордер на квартиру АДРЕСА_2 в ЖБК "Будівельник" на сім’ю у складі трьох осіб: себе, свою доньку та ОСОБА_9 - і переїхала до цієї квартири. Із цього часу в спірній квартирі не мешкає, нею не цікавиться, не несе витрат на оплату квартирної плати та комунальних послуг.

З підстав ст. 71 ЖК України позивач просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі й проживає разом із ним у спірній квартирі з 1986 року. Останнім часом між ними склалися неприязні стосунки, ОСОБА_6 змінив замки на вхідних дверях до квартири, у зв’язку із чим вона позбавлена можливості потрапити до неї та вимушена мешкати в родичів і друзів.

Справа розглядалася судами неодноразово.

У подальшому ОСОБА_6 змінив підставу позову й просив визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, з підстав, передбачених ст. 107 ЖК України та доповнив позов вимогами про зняття її з реєстрації за адресою спірної квартири.

Останнім рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 3 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 і зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні його позовних вимог скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

У решті - судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_7 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції, із чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України в разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

З урахуванням зазначеної норми член сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред’явлення позову про це, і встановленню в такому випадку підлягають лише обставини й факти, що свідчать про обрання такою особою іншого постійного місця проживання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 зазначав, що після розлучення з ним відповідачка уклала шлюб із ОСОБА_9, після чого отримала ордер на заняття квартири АДРЕСА_3 на сім’ю у складі трьох осіб, а саме: вона, її чоловік та дочка. Отримавши зазначену квартиру, ОСОБА_7 переїхала до неї на постійне місце проживання, звільнивши спірну квартиру.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" (v0002700-85) відповідно до ст. 107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які

фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного

місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України на зазначені положення закону та відповідні роз’яснення уваги не звернув; доводів ОСОБА_6 належним чином не перевірив; не з’ясував і не вирішив: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення, та якими доказами вони підтверджуються або спростовуються.

Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в оскаржуваній частині підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 3 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.