Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (далі - Управління) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року,

У січні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 8 грудня 2007 року з автостоянки, яка належить Управлінню, було викрадено його власний автомобіль "Лексус", державний номерний знак (далі - ДНЗ) НОМЕР_1, 2003 року випуску. Після уточнення позовних вимог просив стягнути з Управління на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 393 068 грн. 75 коп., на відшкодування моральної шкоди 25 тис. грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з Управління на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 393 068 грн. 75 коп., вирішено питання про судові витрати; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 розділу XIII Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) із змінами і доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За положеннями ст. ст. 936, 937, 977 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності . Договір зберігання між фізичною та юридичною особою укладається у письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем .

Згідно з пп. 8, 10-12, 15 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 (115-96-п) (далі – Правила) на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам . Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб . Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому . Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека .

За пп. 21, 23 Правил (115-96-п) транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред'явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів . Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу . У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека) транспортний засіб видається володільцеві на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують права на приналежність транспортного засобу. Відомості про пред'явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів .

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність безпосередньо в особи, яка здала автомобіль на зберігання, передбачених ч. 2 ст. 977 ЦК України платіжних документів, не свідчить про те, що автомобіль взагалі не перебував на автостоянці та не був переданий на зберігання, якщо сукупність інших фактів і обставин підтверджують той факт, що такі платіжні документи видавалися.

Судом установлено, що ОСОБА_6 належав автомобіль "Лексус", ДНЗ АА 2958 СА, 2003 року випуску. 7 грудня 2007 року о 21 годині 13 хвилин ОСОБА_6 залишив указаний автомобіль на місці № 200 на автомобільній стоянці, що розташована на вул. Бажана, 32 у м. Києві, про що черговим зроблено відмітку в журналі обліку заїзду та виїзду транспортних засобів. Указана автостоянка знаходиться на балансі Управління. 8 грудня 2007 року автомобіль було викрадено. Постановою слідчого Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі – слідчий Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві) від 10 грудня 2007 року порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою зазначеним транспортним засобом. Постановою слідчого Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві від 9 січня 2008 року уточнено місце скоєння злочину та постановлено вважати місцем скоєння злочину охоронювану автостоянку, що розташована на вул. Бажана, 32 у м. Києві, що належить Управлінню. Факт заїзду автомобіля на стоянку сторони не заперечують. У журналі обліку заїзду та виїзду транспортних засобів автостоянки зазначено номер квитанції, виданої ОСОБА_6, - № 2770. Квитанцію ОСОБА_6 суду не надав у зв’язку з її втратою.

Відповідно до пп. 2, 4, 26 Положення про відкриту автостоянку по просп. Бажана, 32 (далі – Положення), затвердженого керуючим справами Верховної Ради України, відкрита автостоянка "Осокорки" передбачена для довгострокового зберігання транспортних засобів народних депутатів та громадян, а також для тимчасового зберігання транспортних засобів громадян на спеціально відведеному для цього місці. Режим роботи автостоянки цілодобовий. Автостоянка гарантує схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з Правилами, а в разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Тобто Управління взяло на себе відповідальність за збереження транспортного засобу, переданого на зберігання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6 не довів факт укладення між ним та відповідачем договору зберігання автомобіля, оскільки не надав суду квитанцію або інший письмовий документ, який би підтверджував наявність такого договору.

Такий висновок є передчасним, тому що: апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права; перевіряючи рішення суду першої інстанції, узяв до уваги ті самі факти й обставини, що встановлені цим судом, але його висновки не спростував; не врахував, що факт укладення договору та прийняття автомобіля ОСОБА_6 на зберігання відповідач у суді першої інстанції не заперечував .

Ураховуючи, що неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.