Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що у квітні 2006 року позичила відповідачці 7 тис. грн. строком до 24 серпня 2006 року зі сплатою 10% щомісяця; у липні 2006 року – ще 15 тис. грн. строком до 10 грудня 2006 року також зі сплатою 10 % щомісяця.

Посилаючись на те, що в установлений строк відповідачка борг не повернула, проценти не сплачувала, ОСОБА_3 просила стягнути з неї 22 тис. грн. боргу, 17 890 грн. процентів за користування грошима, штраф за несвоєчасне повернення коштів на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі трьох процентів річних, усього 41 120 грн. 20 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від

29 квітня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 41 120 грн. 20 коп. заборгованості за договорами позики. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи позов, суди врахували наведені вимоги закону та правильно ухвалили рішення про стягнення на користь ОСОБА_3 суми боргу з урахуванням процентів за користування грошима, а також штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов’язання.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, та вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 335- 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.