Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства "К-А-Н", ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "К-А-Н", ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 3 червня 2008 року він скористався послугами з пасажирських перевезень приватного підприємства "К-А-Н".

Автобус, яким здійснювалось перевезення, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, у результаті якої його було травмовано.

Посилаючись на те, що ушкодженням здоров`я йому була спричинена тимчасова втрата професійної працездатності, просив стягнути з приватного підприємства "К-А-Н" на його користь 5 173 грн. 28 коп. у рахунок заробітку, втраченого внаслідок ушкодження здоров`я.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року до участі в справі було залучено ОСОБА_7 як співвідповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 5 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "К-А-Н" на користь ОСОБА_6 5 173 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 квітня 2009 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 5 грудня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 5 173 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 7 вересня 2007 року ОСОБА_8, на підставі договору оренди передала приватному підприємству "К-А-Н" у строкове платне користування належний їй на праві власності автобус "Mercedes-Benz 312", номерний знак НОМЕР_1.

27 серпня 2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 та приватним підприємством "К-А-Н" було укладено договір на організацію перевезень пасажирів, за умовами якого приватне підприємство "К-А-Н" як замовник доручило фізичній особі – підприємцю ОСОБА_7 як виконавцю здійснювати за власний рахунок регулярне перевезення пасажирів транспортом замовника на підставі законів, правил перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом, правил техніки безпеки та умов цього договору і нести за порушення законодавства та правил кримінальну, адміністративну та матеріальну відповідальність перед державними органами, їх посадовими особами, а також матеріальну відповідальність перед третіми особами.

3 червня 2008 року на 74-ому км автодороги Київ-Одеса трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автобусу "Mercedes-Benz 312", під керуванням фізичної особи – підприємця ОСОБА_7, у результаті якої пасажир автобусу ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, що спричинили тимчасову втрату працездатності.

11 червня 2008 року постановою начальника Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області в порушенні кримінальної справи за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди відмовлено, оскільки обрана ОСОБА_7 дистанція в умовах місця пригоди була безпечною і в заданій дорожній ситуації він не мав можливості запобігти зіткненню з причепом "Фермер" автомобіля ЗІЛ шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування у вказаний момент виникнення небезпеки для руху.

15 липня 2008 року ОСОБА_6 отримав страхову виплату від відкритого акціонерного товариства "УСК "Дженералі-Гарант" у сумі 224 грн.

Відповідно до ст. 1196 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених ст. ст. 1166 та 1187 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року (v0006700-92) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Установивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_7, який керував автобусом "Mercedes-Benz 312" на підставі договору на організацію перевезень пасажирів, за умовами якого водій несе кримінальну, адміністративну, матеріальну відповідальність перед державними органами, їх посадовими особами за порушення законодавства та правил і матеріальну відповідальність перед третіми особами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про покладення на ОСОБА_7 обов`язку відшкодувати ОСОБА_6 завдану матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 8 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.