Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – телерадіокомпанія "Радіо-Ера FМ", про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

У листопаді 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 1 жовтня 2008 року брав участь у радіопередачі "Розворот UА" на хвилі "Радіо-Ера" FМ. У прямому ефірі брала участь народний депутат ОСОБА_4, Перший заступник Голови комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Голова підкомітету з телебачення і радіомовлення. У ході дискусії відповідачка допустила висловлювання, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, зокрема його було звинувачено в написанні свого часу доносів на адресу колишнього голови КДБ ОСОБА_5

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив зобов’язати відповідачку спростувати поширену відносно нього інформацію та стягнути 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 серпня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 1 жовтня 2008 року ОСОБА_3 брав участь у радіопередачі "Розворот UА" на хвилі "Радіо-Ера" FМ, у ході якої ОСОБА_4 спитала у ОСОБА_3, якою мовою він писав доноси у КДБ ОСОБА_5, на що ОСОБА_3 відповів, що це неправда, що ці відомості були спростовані рішеннями судів.

Суд, відмовляючи в позові, виходив із того, що фраза, з якої виник спір, викладена відповідачкою у формі запитання. Питальне речення – це речення, яке потребує відповіді, тому за своєю природою є формою збору інформації, право на яку передбачено ст. 302 ЦК України.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тобто умовами набуття фізичною особою права на спростування недостовірної інформації є порушення особистих немайнових прав, яке є наслідком поширення недостовірної інформації.

На а.с. 196 міститься рішення Старокиївського районного суду м. Києва від 3 травня 1993 року у справі за позовом ОСОБА_3 до редакції газети "Товариш" про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди. У вказаному позові ОСОБА_3 просив визнати такими, що не відповідають дійсності, порочать його честь і гідність відомості, розповсюджені в газеті "Товариш" НОМЕР_1, а саме лист від ІНФОРМАЦІЯ_1, адресований колишньому голові КДБ ОСОБА_5, першому секретарю СП ОСОБА_6, про засудження дій ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших. Указаним рішенням визнано такими, що не відповідають дійсності, порочать честь і гідність ОСОБА_3, відомості, розповсюджені в друкованому органі – тижневику "Товариш", - лист від ІНФОРМАЦІЯ_1, адресований колишньому голові КДБ ОСОБА_5, першому секретарю СП ОСОБА_6 відносно ОСОБА_3, та заборонено їх подальше розповсюдження; стягнуто з редакції тижневика "Товариш" на користь ОСОБА_3 1 млн. крб. на відшкодування моральної шкоди.

Суд, відмовляючи в позові, зосередився лише на тому, що фраза, з якої виник спір, викладена відповідачкою у формі запитання, однак не взяв до уваги того, що запитання стосувалося лише мови доносів, а доноси в цьому випадку подані як факти, що мали місце; не визначився з характером правовідносин між сторонами та не дав їм оцінки; не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ; неправильно застосував норми матеріального й процесуального права, зокрема положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, щодо обставин, установлених судовим рішенням у цивільній справі.

З‘ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 серпня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає