Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" (далі – ЗАТ "ПРОСТО – страхування") про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2010 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 8 жовтня 2007 року він уклав із зазначеною страховою компанією договір добровільного страхування автомобіля Мерседес СL500 номерний знак НОМЕР_1.

20 травня 2008 року він залишив указаний автомобіль біля станції метро "Арсенальна" в м. Києві, а наступного дня виявив значні механічні пошкодження свого автомобіля.

21 травня 2008 року він звернувся до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою, в якій повідомив про пошкодження цього автомобіля.

У той же день він повідомив ЗАТ "ПРОСТО – страхування" про настання страхового випадку, а 28 травня 2008 року подав заяву про виплату йому страхового відшкодування.

10 липня 2008 року ЗАТ "ПРОСТО – страхування" відмовило йому у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що він свідомо надав неправдиві відомості про факт настання страхового випадку.

ОСОБА_6 вважаа таку відмову у виплаті страхового відшкодування незаконною та просив стягнути із ЗАТ "ПРОСТО – страхування" страхову суму в розмірі 97 237 грн. 78 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто із ЗАТ "ПРОСТО - страхування" на користь ОСОБА_6 страхову виплату з урахуванням індексу інфляції в сумі 107 564 грн. 43 коп. та 2 751 грн. 83 коп. пені.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв'язку з цим касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) із змінами і доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що останній надав ЗАТ "ПРОСТО – страхування" неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, а тому страхова компанія правомірно відмовила йому у виплаті грошової суми.

Із такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страхових) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно із ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Судом першої інстанції було встановлено, що 8 жовтня 2007 року ОСОБА_6 уклав із ЗАТ "ПРОСТО – страхування" договір добровільного страхування транспортних засобів № 136124 серії АТК, об’єктом страхування якого були майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Мерседес СL 500, номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 8-14).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, власником указаного автомобіля був ОСОБА_7, який належним чином уповноважив ОСОБА_6 керувати автомобілем в Україні і за кордоном, одержувати можливі страхові відшкодування від компетентної страхової компанії, організації або суду, відчужувати або продавати вказаний вище автомобіль, укладати та завіряти договір купівлі – продажу щодо вказаного автомобіля та інше (а. с. 65- 69).

20 травня 2008 року ОСОБА_6 залишив зазначений автомобіль поблизу станції метро "Арсенальна" біля будинку №1 по вул. Арсенальній у м. Києві, а наступного дня виявив значні пошкодження свого автомобіля ( а. с. 39-44).

21 травня 2008 року ОСОБА_6 повідомив ЗАТ "ПРОСТО – страхування" про настання страхового випадку, а Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві - про неправомірне пошкодження свого автомобіля ( а. с. 15, 18).

28 травня 2008 року ОСОБА_6 звернувся до ЗАТ "ПРОСТО – страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування ( а. с 17).

19 червня 2008 року ЗАТ "ПРОСТО – страхування" повідомило ОСОБА_6 про проведення самостійного розслідування з приводу настання страхового випадку (а. с. 19).

Печерський РУ ГУ МВС України № 54 від 26 червня 2008 року провів перевірку, але не встановив місця, в якому безпосередньому було пошкоджено автомобіль Мерседес СL 500, номерний знак НОМЕР_3 (а. с. 20, а. с. 49 зворот).

Тому висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_6 надав ЗАТ "ПРОСТО – страхування" неправдиві відомості про факт настання страхового випадку не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.11.4.3. Договору добровільного страхування, укладеного між сторонами, у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування у передбачені цим договором строки ( а. с. 14).

Згідно із п. 2.8.2.3. цього Договору виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 20 календарних днів, починаючи з дня надання Страхувальником Страховику останнього із всіх необхідних документів згідно п. 2.7.2.5. цього Договору.

Відповідно до п. 2.11.5 Договору за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. За несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування Страховик сплачує Страхувальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченої виплати страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду відповідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 1 квітня 2010 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 листопада 2009 року без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.