Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 лютого 2009 року у справі АС № 201у/2008 за касаційною скаргою Компанії "Аrсеlоrmittal Аmbalaj Сеligі Sanауі ve Тісаrеt Аnоnіm Sіrkеtі" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2009 року,

У квітні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго" (далі – ТОВ ВКТ "Арго") звернулось до суду з клопотанням про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі – МКАС при ТПП України) від 20 лютого 2009 року у справі АС № 201у/2008 про стягнення з нього 3 376 554, 37 доларів США за контрактом № 220107. Посилаючись на недійсність арбітражної угоди та перевищення третейським судом своїх повноважень щодо тлумачення умов контракту, просив задовольнити клопотання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2009 року, клопотання задоволено.

У касаційній скарзі Компанія "Аrсеlоrmittal Аmbalaj Сеligі Sanауі ve Тісаrеt Аnоnіm Sіrkеtі", посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2009 року скасувати, у задоволенні клопотання ТОВ ВКТ "Арго" відмовити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи клопотання про скасування рішення МКАС при ТПП України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у контракті сторони зазначили арбітражну установу, якої не існує; арбітражне рішення містить висновки, які виходять за межі арбітражної угоди, оскільки сторони не передавали на розгляд МКАС питання щодо тлумачення умов контракту.

Висновки суду відповідають вимогам матеріального й процесуального права.

За положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж України" арбітражна угода – це угода про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до ст. 34 цього Закону ухвалене в Україні в порядку такого арбітражу рішення може бути оспорено в суді лише шляхом подання клопотання про його скасування в порядку і з підстав, передбачених цією статтею. Частина 2 ст. 34 Закону містить вичерпний перелік підстав для скасування арбітражного рішення, а саме: одна зі сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною і (або) ця угода є недійсною за законом, якому сторони її підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки – за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи арбітражний розгляд, або вона не могла подати свої пояснення з інших причин; або рішення постановлено щодо непередбаченого арбітражною угодою спору чи такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за її межі (проте, якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою); або склад третейського суду чи арбітражна процедура (якщо тільки остання не суперечить будь-якому положенню цього Закону, від якого сторони не можуть відступати) чи, за відсутності такої угоди, не відповідають цьому Закону. Арбітражне рішення також підлягає скасуванню, якщо компетентний суд визнає, що об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України або арбітражне рішення суперечить її публічному порядку.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 грудня 1999 року "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" (v0012700-99) роз’яснено, що затвердження Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (4002-12) Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України і Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України не означає, що міжнародний арбітраж в Україні може здійснюватися тільки цими органами. Поряд із ними це можуть здійснювати також спеціально створений для розгляду окремої справи арбітраж або постійно діюча поза системою судів загальної юрисдикції арбітражна установа, яким за угодою сторін передано вирішення: спорів із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторгових та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться не на території України; спорів створених на території України підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій між собою абр між їх учасниками, а так само їх спорів з іншими суб’єктами права в Україні. Зокрема, відповідно до ст. 11 Закону від 2 грудня 1997 року "Про торгово-промислові палати в Україні" регіональні торгово-промислові палати мають право створювати за ініціативою учасників спору третейські суду, які можуть здійснювати і міжнародний комерційний арбітраж.

Судом установлено, що 22 січня 2007 року між Компанією "Аrсеlоrmittal Аmbalaj Сеligі Sanауі ve Тісаrеt Аnоnіm Sіrkеtі" (продавець) та ТОВ ВКТ "Арго" (покупець) було укладено контракт № 220107, за яким постачальник зобов’язався поставити бляху електролітичну лужену в рулонах, клас 1А, без зварних швів, а замовник - прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 8.2 указаного контракту якщо сторони не можуть прийти до згоди, то розбіжності підлягають розгляду в Міжнародному Комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті м. Києва. Рішення Арбітражного суду є обов’язковим для обох сторін.

Між сторонами виник спір відносно виконання умов указаного контракту.

Рішенням МКАС при ТПП України від 20 лютого 2009 року позов Компанії "Аrсеlоrmittal Аmbalaj Сеligі Sanауі ve Тісаrеt Аnоnіm Sіrkеtі" було задоволено частково: зобов’язано ТОВ ВКТ "Арго" сплатити Компанії "Аrсеlоrmittal Аmbalaj Сеligі Sanауі ve Тісаrеt Аnоnіm Sіrkеtі" 3 347 627, 10 доларів США вартості поставленого товару та 28 927, 27 доларів США на відшкодування сплаченого арбітражного збору, а всього 3 376 554, 37 долара США.

Ураховуючи, що відповідно до арбітражного застереження, яке міститься у п. 8.2 спірного контракту, розгляд спору сторони передали до Міжнародного Комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті м. Києва, тобто до третейського суду, який не існує в Україні, а ТОВ ВКТ "Арго" заперечувало проти розгляду спору в Міжнародному Комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, висновок суду першої інстанції про скасування арбітражного рішення є законним і обгрунтованим, оскільки рішення прийнято неналежною арбітражною установою.

Крім того, оспорюване рішення МКАС при ТПП України містить тлумачення розділу 8 контракту № 220107, що виходить за межі арбітражної угоди, оскільки жодна із сторін з цього приводу до арбітражу не зверталася, а в арбітражному застереженні угоди про тлумачення змісту контракту немає.

Відповідно до п. 8. 4 контракту сторони визначили, що матеріальним правом, яке регулює даний контракт, є матеріальне право України.

Ураховуючи, що за положеннями ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу, висновок суду першої інстанції про те, що МКАС при ТПП України вийшов за межі арбітражної угоди є законним і обгрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2009 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2009 року постановлені з дотриманням норм матеріального й процесуального права, підстави для їх скасування відсутні, тому касаційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Компанії "Аrсеlоrmittal Аmbalaj Сеligі Sanауі ve Тісаrеt Аnоnіm Sіrkеtі" відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.