Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Сумської філії відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі – Сумська філія ВАТ КБ "Хрещатик"), третя особа – ОСОБА_7, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Сумської області від 3 листопада 2009 року та додаткове рішення апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2010 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що працював на посаді головного економіста відділу роздрібного бізнесу Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" з 17 травня 2006 року. Наказом директора Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" від 23 лютого 2009 року № 16-к його було звільнено за скороченням штату в зв’язку зі змінами в організації структури філії на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Наказ про звільнення вважає незаконним, оскільки фактичного скорочення штату працівників не було, при звільненні не було враховано його переважне право на залишення на роботі, інша вакантна посада йому не пропонувалась. Просив поновити його на посаді головного економіста відділу роздрібного бізнесу та стягнути з Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 серпня 2009 року позов задоволено: поновлено ОСОБА_6 на посаді головного економіста відділу роздрібного бізнесу Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" з 23 лютого 2009 року; стягнуто з Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 897 грн. 74 коп. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 2 816 грн. 29 коп. допущено до негайного виконання. Стягнуто з Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" на користь держави судовий збір у розмірі 169 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 3 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ КБ "Хрещатик" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. Судовий збір у розмірі 84 грн. 50 коп. компенсовано ВАТ КБ "Хрещатик" за рахунок держави.

Додатковим рішенням апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2010 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ КБ "Хрещатик" витрати на оплату правової допомоги в розмірі 882 грн.

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати рішення апеляційного суду Сумської області від 3 листопада 2009 року та додаткове рішення апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що звільнення ОСОБА_6 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України проведено законно, оскільки ОСОБА_6 не мав переваг на залишення на роботі; після поновлення на роботі за рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 звільнився за власним бажанням, а тому його права не порушені.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі ст. 49? цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом установлено, що ОСОБА_6 працював на посаді головного економіста відділу роздрібного бізнесу Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" з 17 травня 2006 року. Постановою правління ВАТ КБ "Хрещатик" від 12 грудня 2008 року № 2319 затверджено нову організаційну структуру Сумської філії банку та постановлено попередити всіх працівників філії про наступне вивільнення у зв’язку зі скороченням штату. 18 грудня 2008 року ОСОБА_6 попереджено про наступне звільнення. Відповідно до штатного розкладу Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" від 1 грудня 2008 року відділ роздрібного бізнесу налічував 7 посад, зокрема - дві посади головного економіста, одну з яких займав ОСОБА_6, та одну посаду провідного економіста, яку займав ОСОБА_8 24 грудня 2008 року головою правління ВАТ КБ "Хрещатик" затверджено новий штатний розклад Сумської філії, яким передбачено 5 посад відділу роздрібного бізнесу, зокрема - одна посада головного економіста відділу роздрібного бізнесу, на яку було призначено ОСОБА_8 Наказом директора Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" від 6 лютого 2009 року № 6-к на посаду заступника начальника відділу корпоративного бізнесу прийнято нову особу - ОСОБА_9, який до цього в філії не працював. Наказом директора Сумської філії ВАТ КБ "Хрещатик" від 23 лютого 2009 року № 16-к ОСОБА_6 було звільнено за скороченням штату в зв’язку зі змінами в організації структури філії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_6 працював у банківських установах з 1998 року, має вищу освіту за спеціальністю "планування промисловості" з присвоєнням кваліфікації економіста. При попередженні про звільнення інша робота в Сумській філії ВАТ КБ "Хрещатик" ОСОБА_6 не пропонувалася.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Згідно з пп. 2, 3 цієї статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз’яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Дійшовши правильного висновку, що в Сумській філії ВАТ КБ "Хрещатик" відбулися зміни в організації виробництва і праці, які супроводжувалися скороченням посад та вивільненням працівників, апеляційний суд не врахував положення ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, якою передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації та вживає заходів до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

У порушення указаних норм права при попередженні ОСОБА_6 про звільнення з роботи за скороченням штату іншу роботу йому не запропонували. При цьому поза увагою апеляційного суду залишилось те, що в період, коли у Сумській філії ВАТ КБ "Хрещатик" проводились скорочення чисельності та штату працівників, на роботу до відділу корпоративного бізнесу було прийнято нового працівника – ОСОБА_9, а на посаду, аналогічну тій, яку займав ОСОБА_6, призначено провідного спеціаліста ОСОБА_8 без урахування кваліфікації та стажу роботи ОСОБА_6

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позов ОСОБА_6 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню, оскільки його звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства.

Посилання апеляційного суду на те, що звільнення ОСОБА_6 з роботи за власним бажанням після звернення до негайного виконання рішення суду першої інстанції свідчить про те, що при звільненні за скороченням штату його права не були порушені, не грунтуються на вимогах закону, оскільки ці обставини не стосуються спірних правовідносин.

Разом з тим, повністю не можна погодитись і з рішення суду першої інстанції.

За положеннями ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Місцевий суд розглянув спір і ухвалив рішення відносно Сумська філія ВАТ КБ "Хрещатик", яка не є юридичною особою.

Відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин додаткове рішення апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2010 року також підлягає скасуванню.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 серпня 2009 року, рішення апеляційного суду Сумської області від 3 листопада 2009 року та додаткове рішення апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2010 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.