6-3485св10 Про дострокове стягнення кредиту, процентів та пені - 13.10.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) "Банк "Демарк" до ОСОБА_3 про дострокове стягнення кредиту, процентів та пені,

У жовтні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Банк "Демарк" (після зміни назви – ПАТ "Банк "Демарк") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 вересня 2006 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 46 тис. доларів США з умовою повернення зазначеної суми грошових коштів частинами до 13 вересня 2011 року та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних, відповідач кредит одержав, однак належним чином не виконує умов договору й з 11 січня 2007 року не сплачує процентів за користування кредитом, а тому він зобов’язаний достроково повернути банку частину кредиту, що залишилася, сплатити проценти та пеню.

Позивач під час розгляду справи збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 60 017, 33 доларів США (із яких кредит у розмірі 44 830,01 доларів США та проценти за користування кредитом за період із 11 січня 2007 року по 4 лютого 2009 року в сумі 15 187,32 доларів США), а також стягнути 16 048 грн. 58 коп. пені.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 5 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2009 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 462 133 грн. 44 коп. (грошовий еквівалент у гривні 60 017, 33 доларів США), а також стягнути 16 048 грн. 58 коп. пені та 1 730 грн. на відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк "Демарк" просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином не виконує умов кредитного договору від 14 вересня 2006 року, з 11 січня 2007 року не сплачує проценти за користування кредитом, а тому зобов’язаний достроково повернути банку кредит у розмірі 44 830,01 доларів США та сплатити проценти за користування кредитом у сумі 15 187,32 доларів США, однак оскільки згідно зі статтею 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 60 017, 33 доларів США, але в грошовому еквіваленті в гривні, що станом на день ухвалення судом рішення становить 462 133 грн. 44 коп.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов ’ язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з пунктом 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі – Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275 (z0730-01) , за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов ’ язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

З урахуванням наведеного та з огляду на положення статей 526, 533, 627, 1049, 1054 ЦК України в разі, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобов’язаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самій сумі і в тій самій валюті, що були ним одержані. Якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Пунктами 3.1., 3.3., 3.7.1. кредитного договору № 158-051 від 14 вересня 2006 року, укладеного між сторонами, передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 46 тис. доларів США. Кредит надається шляхом видачі готівки у банку. Погашення заборгованості за кредитом та відсотками за цим договором здійснюється щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту, в сумі 1 120 доларів США.

Суд установив, що ОСОБА_3 порушив свої обов’язки за кредитним договором, із 11 січня 2007 року не сплачує позивачу проценти за користування кредитом і має перед банком обов’язок зі сплати частини кредиту в розмірі 44 830,01 доларів США та зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 15 187,32 доларів США.

Установивши такі факти, суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не звернув уваги на положення статей 526, 533, 1049, 1054 ЦК України та відповідні положення кредитного договору, не встановив і не зазначив у рішенні чи має ПАТ "Банк "Демарк" банківську ліцензію та відповідний дозвіл Національного банку України на здійснення операцій із валютними цінностями й помилково дійшов до висновку, що згідно зі статтею 524 ЦК України заборгованість за кредитним договором, безпосереднім предметом якого була іноземна валюта, повинна бути стягнута на користь банку лише як грошовий еквівалент у гривні, визначений на день ухвалення рішення.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду від 5 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.