Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за користування гуртожитком і за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" про визнання дій та наказів неправомірними, спонукання до укладення типового договору найму житлового приміщення, за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року,

У листопаді 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" (далі – ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд") звернулося до суду з названим позовом.

Позивач зазначав, що є власником гуртожитку, розташованого в будинку № 10 на вул. Богдана Хмельницького в м. Дніпропетровську. У квітні 1998 року ОСОБА_6 разом із чоловіком, ОСОБА_7, на підставі ордеру були вселені в НОМЕР_1 житловою площею 18 кв. м цього гуртожитку.

У подальшому їм додатково була надана НОМЕР_1 площею 29,7 кв. м, після чого відповідачі з двома неповнолітніми дітьми почали користуватися двома житловими кімнатами площею 47,7 кв. м.

Оскільки в грудні 2004 року ОСОБА_6 припинила трудові відносини з Житлово-комунальною конторою ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд", їй відповідно до наказу товариства № 5 від 28 вересня 2005 року стала нараховуватися орендна плата за користування кімнатами в гуртожитку в розмірі 10 грн. за 1 кв. м площі.

Однак відповідачі з 1 серпня 2003 року орендну плату вносять не в повному розмірі та нерегулярно, у зв’язку з чим станом на 1 липня 2007 року утворилася заборгованість у сумі 6885 грн. 21 коп.

Посилаючись на зазначене, ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" просило суд стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на свою користь заборгованість за користування гуртожитком у сумі 6885 грн. 21 коп.

ОСОБА_6 позов не визнала та в січні 2007 року пред’явила зустрічний позов про визнання дій та наказів неправомірними, спонукання до укладення типового договору найму житлового приміщення.

Зазначала, що її сім’я в складі 4 осіб проживає в кімнатах №№ 9 і 13 гуртожитку, розташованого в будинку № 10 на вул. Богдана Хмельницького в м. Дніпропетровську, до яких вони вселилися в установленому законом порядку.

Плату за користування гуртожитком вона вносить згідно з тарифами, затвердженими виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

Проте ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" на підставі наказів № 5 від 28 вересня 2005 року та № 7 від 25 жовтня 2005 року встановило плату за проживання в гуртожитку в розмірі 10 грн. за 1 кв. м займаної площі, що суперечить діючому законодавству.

Оскільки ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" не мало права самостійно встановлювати плату за користування гуртожитком, позивачка просила суд визнати вимоги ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" про сплату послуг з найму житлової площі у кімнатах НОМЕР_1 незаконними, накази ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" № 5 від 28 вересня 2005 року та № 7 від 25 жовтня 2005 року - недійсними; зобов’язати ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" провести перерахунок наданих послуг відповідно до вимог законодавства, а також зобов’язати його укласти з нею у письмовій формі договори про найм житлового приміщення та про участь у витратах по утриманню будинку й прибудинкової території.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2007 року первісний позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 солідарно на користь ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" 6885 грн. 21 коп. заборгованості з орендної плати та судові витрати, а в зустрічному позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року рішення місцевого суду в частині первісного позову скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_6 залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303, ч. 1 ст. 304 цього Кодексу під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Задовольняючи первісний позов і відмовляючи в зустрічному позові, місцевий суд виходив із того, що ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" як власник гуртожитку має право самостійно встановлювати розмір плати за користування житловою площею в цьому гуртожитку.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині первісного позову та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що договір оренди житлових приміщень у гуртожитку між сторонами не укладався, тому за проживання в гуртожитку вони повинні платити не орендну плату, а плату за користування гуртожитком та за комунальні послуги, у розмірах, встановлених органами місцевого самоврядування. Залишаючи зустрічний позов без розгляду, апеляційний суд прийняв до уваги подану ОСОБА_6 до цього суду заяву з таким проханням.

Проте повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

При вирішенні справи суди виходили з того, що гуртожиток, розташований у будинку № 10 на вул. Богдана Хмельницького в м. Дніпропетровську, є власністю ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд".

ОСОБА_6 і її чоловік, ОСОБА_7, були вселені до НОМЕР_1 площею 18 кв. м цього гуртожитку на підставі ордеру від 16 квітня 1998 року на час роботи ОСОБА_6 у тресті "Дніпроважбуд". У подальшому відповідачі з двома дітьми додатково зайняли НОМЕР_1 площею 29,7 кв. м у цьому гуртожитку.

1 грудня 2004 року ОСОБА_6 припинила трудові відносини з підприємством "Житлово-комунальна контора" ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд".

Наказом ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" № 5 від 28 вересня 2005 року для осіб, які не перебувають у трудових відносинах з товариством, орендна плата за користування гуртожитком встановлена в розмірі 10 грн. за 1 кв. м. Станом на 1 серпня 2007 року в ОСОБА_6 утворилася заборгованість з оплати за проживання в гуртожитку в сумі 6885 грн. 21 коп.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном.

Відповідно до чч. 3 і 4 ст. 31 цього Закону в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Переглядаючи справу, апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України неповністю визначився з характером спірних правовідносин, не взяв до уваги, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 25 липня 2000 року № 246-р "Про встановлення плати за проживання в гуртожитках робітників та службовців" керівникам підприємств, організацій та установ незалежно від відомчої підпорядкованості дозволено встановлювати самостійно (за погодженням із профспілковою організацією підприємства) розмір місячної плати за проживання в гуртожитках, зокрема громадян, які працюють на інших підприємствах і в організаціях (а.с. 39), висновки місцевого суду в цій частині належним чином не спростував і дійшов передчасного висновку про те, що ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" як власник гуртожитку не мало права встановлювати розмір плати за проживання в гуртожитку.

Крім того, залишаючи без розгляду зустрічний позов, апеляційний суд не взяв до уваги положення ч. 1 ст. 304, ст.ст. 300, 306 ЦПК України щодо прав сторони в суді апеляційної інстанції, належним чином не обґрунтував можливість вчинення такої процесуальної дії та в порушення вимог ст. 314 ЦПК України ухвалив рішення з питання, яке повинно вирішуватися шляхом постановлення ухвали суду.

За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.