Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Соціальна Програма" про визнання договору недійсним і стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 квітня 2009 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 4 липня 2008 року уклав договір із Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Соціальна Програма" (далі – ТОВ "УСП"), за яким відповідач взяв зобов'язання надати йому послуги, спрямовані на придбання транспортного засобу через програму, організовану за принципом взаємодопомоги клієнтів Української Соціальної Програми (далі – УСП).

Оскільки діяльність ТОВ "УСП" за своїм характером містить ознаки фінансової піраміди, укладений між ними договір за своєю суттю пов’язаний з наданням фінансових послуг, а відповідач ліцензії на здійснення цієї діяльності не має, належним чином зобов’язання за цим договором не виконує, а умовами договору не визначена ціна, ОСОБА_6 просив суд визнати спірний договір недійсним, а також стягнути з відповідача на його користь сплачені ним на виконання договору кошти в сумі 16709 грн. 96 коп.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 січня 2009 року позов задоволено: договір про надання послуг спрямованих на придбання транспортного засобу від 4 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 і ТОВ "УСП" визнано недійсним; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 16709 грн. 96 грн. сплачених коштів і вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 квітня 2009 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд дійшов висновку, що діяльність відповідача щодо здійснення операцій з фінансовими активами, а саме отримання грошових коштів від учасників УСП у виді початкового та щомісячних платежів, перерозподілу їх у інтересах третіх осіб і отримання прибутку від цього, за своїми характером і ознаками є фінансовою діяльністю, яка здійснюється ТОВ "УСП" без відповідної ліцензії.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що неналежне виконання відповідачем умов договору та відсутність ціни транспортного засобу в договорі про надання послуг не є підставою для визнання його недійсним; на день розгляду справи операції з "адміністрування придбання в групах" не віднесені законодавством до певного виду фінансових послуг і не підлягають ліцензуванню, а тому правові підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.

Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 227 ЦК України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що 4 липня 2008 року між ОСОБА_6 і ТОВ "УСП" укладено договір про надання послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу через УСП.

УСП – це програма, метою якої є придбання клієнту УСП товару з розстрочкою платежу на тривалий час у порядку та на умовах, передбачених договором і додатком до нього (визначення термінів у додатку № 2 від 4 липня 2008 року до спірного договору (далі – Додаток № 2).

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Додатку № 2 клієнт УСП доручає товариству використовувати суми чистих платежів для формування фонду для здійснення оплати товару на користь клієнтів УСП.

За надання послуг по програмі клієнт сплачує комісійну плату (пп. "в" п. 2.1 ст. 2 Додатку № 2).

Пунктом 7.1 ст. 7 Додатку № 2 визначено, що товариство проводить оплату товару та організовує його передачу у власність клієнта УСП, який одержав право на отримання товару в найближчий термін, можливий для ТОВ "УСП", але не пізніше 30 днів після того, як клієнт виконав вимоги цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Наведене свідчить про те, що перелік фінансових послуг, передбачений Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) не є вичерпним, визначення послуг як фінансових можливе при відповідності операцій критеріям, встановленим п. 5 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 посилався на те, що діяльність ТОВ "УСП" за своїм характером містить ознаки фінансової піраміди; як пов’язана з наданням послуг з придбання транспортного засобу через УСП є по суті діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки: відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від учасників програми грошові кошти у вигляді початкового та щомісячних платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності.

Ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував і зазначив, що діяльність відповідача не пов’язана з наданням фінансових послуг, оскільки операції з "адміністрування придбання в групах" не віднесені законодавством до певного виду фінансових послуг.

Однак при цьому апеляційний суд не вирішив питання, які правовідносини охоплюються поняттям "операції з адміністрування придбання в групах", чи дійсно діяльність відповідача підпадає під цю категорію послуг, чи не відноситься ця діяльність до сфери фінансових послуг, врегульованих Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) .

З огляду на викладене ухвалене у справі рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.