Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємця ОСОБА_7, приватного агропромислового підприємства "Прогрес" про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна та акту приймання-передачі нерухомого майна,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до приватного агропромислового підприємства "Прогрес" (далі – ПАП "Прогрес"), фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та акту приймання-передачі нерухомого майна.

Зазначав, що 16 листопада 2003 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 і ПАП "Прогрес" було укладено договір купівлі-продажу приміщення ремонтної майстерні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а 22 листопада 2007 року він придбав зазначене приміщення на прилюдних торгах.

Посилаючись на те, що на момент укладення зазначеного договору купівлі-продажу ПАП "Прогрес" не було власником відчужуваного приміщення ремонтної майстерні, просив визнати договір купівлі-продажу, укладений 16 листопада 2003 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 і ПАП "Прогрес", та акт приймання-передачі нерухомого майна від 27 листопада 2003 року недійсними.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19 травня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсними договір купівлі-продажу приміщення ремонтної майстерні, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 і ПАП "Прогрес" 16 листопада 2003 року, та акт приймання-передачі нерухомого майна від продавця до покупця від 27 листопада 2003 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що під час укладення договору купівлі-продажу приміщення ремонтної майстерні між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 і ПАП "Прогрес", правовстановлюючі документи на відчужуване нерухоме майно в агропромислового підприємства були відсутні, тому зазначений договір купівлі-продажу є недійсним.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 224 ЦК України 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 128 ЦК України 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом установлено, що відповідно до статуту ПАП "Прогрес" є правонаступником майнових прав СГ ТОВ "Грабовецьке", яке у 2000 році передало ПАП "Прогрес" для погашення заборгованості по заробітній платі нежиле приміщення ремонтної майстерні.

Після сплати боргів СГ ТОВ "Грабовецьке" приміщення ремонтної майстерні перейшло у власність ПАП "Прогрес".

3 лютого 2005 року було зареєстровано припинення державної реєстрації СГ ТОВ "Грабовецьке", яке не мало претензій щодо переданого ПАП "Прогрес" приміщення ремонтної майстерні.

16 листопада 2003 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 і ПАП "Прогрес" було укладено договір купівлі-продажу приміщення ремонтної майстерні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пп. 2.2 - 2.3 зазначеного договору право власності на будівлю ремонтної майстерні переходить до покупця з моменту її передачі продавцем по акту приймання-передачі, крім того, продавець зобов’язується виготовити і передати покупцю правовстановлюючі документи на відчужене нерухоме майно до 16 листопада 2004 року.

Після сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 вартості відчуженого нежилого приміщення, 27 листопада 2003 року зазначене нерухоме майно було передано ПАП "Прогрес" у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 за актом приймання-передачі.

Проте всупереч умовам договору купівлі-продажу ПАП "Прогрес" правовстановлюючих документів на приміщення ремонтної майстерні не виготовило.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25 березня 2008 року було визнано право власності на вказане приміщення ремонтної майстерні за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7

За змістом ст. 3 ЦПК України право на звернення до суду має особа, права, свободи чи інтереси якої порушуються, не визнаються або оспорюються.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на зазначені вимоги закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не врахував, що на момент укладення договору купівлі-продажу приміщення ремонтної майстерні ПАП "Прогрес" було власником зазначеного нерухомого майна, відповідно до умов договору купівлі-продажу, укладеного 16 листопада 2003 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 і ПАП "Прогрес", право власності на будівлю ремонтної майстерні переходить до покупця з моменту її передачі продавцем по акту приймання-передачі і що такий акт приймання-передачі було підписано сторонами оспорюваного договору 27 листопада 2003 року.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

17 лютого 2006 року на виконання зведеного виконавчого провадження від 23 липня 2004 року про стягнення коштів з ПАП "Прогрес" державним виконавцем ВДВС Тернопільського Тернопільського управління юстиції було накладено арешт на приміщення ремонтної майстерні.

25 травня 2006 року рішенням виконавчого комітету Грабовецької сільської ради "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна" за ПАП "Прогрес" визнано право власності на приміщення ремонтної майстерні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

22 листопада 2007 року Тернопільською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс" було проведено прилюдні торги, за результатами яких ОСОБА_6 придбав приміщення ремонтної майстерні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Постановою господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2008 року рішення виконавчого комітету Грабовецької сільської ради "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна" від 25 травня 2006 року визнано недійсним і виключено приміщення ремонтної майстерні з акта опису і арешту майна від 17 лютого 2006 року.

У зв’язку з відсутністю у Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс" правовстановлюючого документу на приміщення ремонтної майстерні, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 березня 2008 року за ОСОБА_6 було визнано право власності на зазначене нерухоме майно.