Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2010 року,

У червні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 лютого 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "ВАЗ-2106" під керуванням відповідача та автомобіля "ГАЗ-2752 "Соболь" власником якого є ОСОБА_8 Указував, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є порушення водієм ОСОБА_7 Правил дорожнього руху (1094-93-п) . Просив стягнути з відповідача 21 877 грн. 68 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 21 877 грн. 68 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, 218 грн. 78 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що власником автомобіля "ГАЗ 2752 104" є ОСОБА_9; дорожньо-транспортна пригода сталася за участю автомобіля "ГАЗ 2752 104" під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля "ВАЗ – 2106" під керуванням ОСОБА_7; причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_7 п. 10.1 Правил дорожнього руху (1094-93-п) ; згідно висновку спеціаліста експертного товарознавчого дослідження № 30/04/07 від 14 квітня 2007 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "ГАЗ -2752" становить 21 877 грн. 68 коп.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що винними діями відповідача пов'язаними з порушенням Правил дорожнього руху (1094-93-п) ОСОБА_6 спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 не має право вимоги відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки не є власником пошкодженого транспортного засобу.

Висновки апеляційного суду є помилковими і такими, що не відповідають вимогам матеріального права які регулюють правовідносини по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

З огляду на вищезазначені вимоги законодавства висновок апеляційного суду щодо відсутності правових підстав у ОСОБА_6 для звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди є помилковим, оскільки під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "ГАЗ 2752" перебував в його володінні.

Судом першої інстанції виконані всі вимоги цивільного процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи та вирішено справу відповідно до норм матеріального права, зокрема ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України. Його висновки про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Постановлене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки цього суду, та неправильно застосував норми матеріального права до регулювання спірних правовідносин сторін.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2010 року скасувати, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.