Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, третя особа – відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", про перерахування страхових виплат, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 1 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, третя особа – відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", про перерахування страхових виплат. Позивач зазначав, що з 1959 року працював на шахті "Гвардійська" виробничого об’єднання "Кривбасруда" (нині – відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат") та у зв’язку із встановленням йому в жовтні 1985 року висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" йому було призначено страхові виплати, однак, в період з 1 липня 1992 року по 1 травня 2000 року розмір таких виплат неправомірно не було перераховано у зв’язку з підвищенням на підприємстві тарифних ставок і посадових окладів. За таких обставин позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 1 грудня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_6 24 396 грн. 36 коп. заборгованості по щомісячних страхових платежах за період з 1 липня 2005 року по 1 липня 2008 року та зобов’язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі виплачувати ОСОБА_6 щомісячно по 1 117 грн. 96 коп., починаючи з 1 липня 2008 року до зміни обставин, що тягнуть необхідність перерахунку цього розміру.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по страхових виплатах за період з 1 липня 2005 року по 1 липня 2008 року змінено. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_6 22 094 грн. 02 коп. заборгованості по страхових виплатах за період з 10 листопада 2005 року по 1 липня 2008 року. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив із того, що на підприємстві з 1 липня 1994 року, 1 січня 1996 року, 1 липня 1999 року, 1 січня та 1 травня 2000 року було підвищено тарифні ставки і посадові оклади, у зв’язку з чим страхові виплати, які виплачуються позивачеві, підлягають перерахунку.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, підставою для перерахунку розміру відшкодування шкоди, зокрема, є підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати.

Пунктом 1 Указу Президента України від 9 січня 1996 року "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" (41/96) Кабінету Міністрів України за погодженням з об'єднанням галузевих профспілок доручено, зокрема, визначити умови оплати праці, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості та шахтного будівництва з урахуванням умов складності праці, здійснивши їх перегляд з метою збільшення у межах наявного фонду споживання; установити граничні розміри надбавок, доплат, премій і винагород для підвищення частини тарифу у середньомісячній заробітній платі працівників вугільної промисловості не менш як до 70 відсотків, маючи на увазі, що зазначені розміри можуть збільшуватись у колективних договорах підприємств за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати податків та інших платежів.

На виконання зазначеного Указу Президента та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 року № 469/1 Міністр вугільної промисловості затвердив наказ від 4 березня 1996 року "Про додаткові заходи матеріального стимулювання працівників вугільної промисловості" за погодженням із співвласниками галузевих профспілок. Пунктом 1.3 указаного наказу працівникам роз’яснено, що збільшення тарифних ставок і окладів здійснюється з метою збільшення частки тарифів у середньомісячній заробітній платі в межах наявного фонду споживання за рахунок: вартості здешевлення харчування; зміни порядку оплати за нормативний час пересування у шахті від ствола до робочого місця і в зворотному напрямку; встановлення граничних розмірів надбавок доплат, премій та винагород. Згідно з п. 1. 4 цього наказу передбачено, що збільшення розмірів тарифних ставок слід здійснити в межах фонду споживання, визначеного в порядку, встановленому Положенням з планування та утворення фонду споживання на підприємствах вугільної промисловості, запровадженим наказом Мінвуглепрому від 29 лютого 1996 року № 70.

Отже, підставою для перерахунку розміру відшкодування шкоди є реальне підвищення заробітної плати на підприємстві, а не збільшення частки тарифів у заробітній платі.

Крім того, згідно з роз’ясненнями Міністерства праці України від 13 вересня 1996 року № 06-3138, Головної державної інспекції праці Міністерства праці України від 17 жовтня 1997 року № 02/2-4171 (v4171203-97) і доповнень до Угоди по тарифах трудових і соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18 листопада 1997 року в тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов’язків, пов’язаному з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі організації, перерахований на 100 % втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерпілому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць, або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період, даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.

Отже, розмір втраченого заробітку потерпілого та одноразової допомоги підлягає перерахуванню лише тоді, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), та за умови, що перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не перевищуватиме реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.

Суд на зазначені положення закону уваги не звернув, посилання відповідача на те, що на підприємстві фонд оплати праці у спірний період не лише не збільшувався, а навіть зменшився, не перевірив, чи відбулося з 1 липня 1999 року, 1 січня та 1 травня 2000 року реальне підвищення заробітної плати на підприємстві та чи не перевищує розмір відшкодування шкоди реальної заробітної плати відповідного працівника не перевірив.

Разом з тим зазначені обставини мають визначальне значення для правильного вирішення справи, а тому ухвалення судом рішення без їх з’ясування та належної оцінки є помилковим.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначені порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 1 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.