Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С. А., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в попередньому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Гриценка В.В. на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року,

В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. (далі - Уповноважена особа Фонду), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд), публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський", Банк) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними переказів коштів, здійснених ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на користь ОСОБА_1 на поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", в сумі: 198000 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №000233753 від 5 травня 2016 року, оплата процентів згідно з договором №000233753 від 5 травня 2016 року;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника Банку, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на загальну суму 198000 грн. з урахуванням відсотків за Договором банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу" №980-071-000000744 від 5 травня 2016 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка має відкритий в Банку поточний рахунок, на який 19 травня 2016 року було зараховано кошти в сумі 198000 грн. від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр". Поточний рахунок ОСОБА_1, на який було зараховано кошти на зазначену вище суму (до запровадження тимчасової адміністрації) відрито їй в Банку на підставі Договору банківського рахунку №980-071-000000744 від 5 травня 2016 року. З посиланням на статтю 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач відзначила, що вона в розумінні положень цієї статті є вкладником і гарантії, передбачені цим Законом, поширюються також і на її вклад в цьому Банку.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 6 лютого 2017 року позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними переказів коштів здійснених ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на користь ОСОБА_1 на поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський" в сумі: 198000 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №000233753 від 5 травня 2016 року, оплата процентів згідно з договором №000233753 від 5 травня 2016 року.

Зобов'язав Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на загальну суму 198000 грн. з урахуванням відсотків за Договором банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу" №980-071-000000744 від 5 травня 2016 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стягнув на користь позивача судові витрати в розмірі 1103 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 квітня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу зазначила про те, що рішення судів попередніх інстанцій законні і обґрунтовані, тому підстав для їх скасування немає.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем та Банком було укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" № 980-071-000000744 від 5 травня 2016 року (далі - Договір банківського рахунку від 5 травня 2016 року), за умовами пункту 1 якого Банк за ініціативою Клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

Також у справі встановлено, що окрім Договору банківського рахунка від 5 травня 2016 року позивач того ж дня уклала з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "ІРЦ") договір позики за №980-071-000233753 щодо передачі у власність 198000 грн. на строк не більше 42 дні з виплатою 25,5% річних (стаття 1 договору; далі - Договір позики від 5 травня 2016 року). У статті 1 цього Договору, серед іншого, обумовлено, що ТОВ "ІРЦ" повертає отримані від ОСОБА_1 кошти, а також нараховані за ними відсотки на її поточний рахунок, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський" (№ НОМЕР_1).

За пунктом 5.4.3 Договору позики від 5 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" має право з власної ініціативи достроково повернути кошти ОСОБА_1

На виконання своїх зобов'язань за Договором позики від 5 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року перерахувало на поточний рахунок позивачки, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", отримані від неї кошти в сумі 198000,00 грн. разом з нарахованими відсотками в сумі 1793,53 грн.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року за № 4/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю.П.

13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_4 з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно. Рішенням № 1702 від 1 вересня 2016 року виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", на Волкова О.Ю. з 5 вересня 2016 року.

З метою отримання свого вкладу за Договором банківського рахунка від 5 травня 2016 року позивач надіслала Уповноваженій особі Фонду заяви відповідного змісту від 19 липня 2016 року, від 8 серпня 2016 року, від 14 грудня 2016 року з проханням включити її до переліку вкладників Банку.

Листом від 15 вересня 2016 року за №ЗГ1(К)/15774/1 позивача було повідомлено про нікчемність переказів коштів (транзакцій), здійснених ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року на користь ОСОБА_1 на поточний рахунок № НОМЕР_1 (в сумі 11793,53 грн. з призначенням платежу "оплата процентів згідно договору № 980-071-000000744 від 05.05.2016 року", 198000,00 грн. з призначенням платежу "повернення коштів згідно договору №980-071-000000744 від 05.05.2016 року"), відкриті в ПАТ "Банк Михайлівський", на підставі статей 215- 216 Цивільного кодексу України, статті 37 та пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ОСОБА_1 не погоджується з рішенням Уповноваженої особи Фонду щодо не включення її в Перелік вкладників Банку, у зв'язку з чим звернулася з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що кошти, які надійшли від ТОВ "ІРЦ" на поточний рахунок позивача є вкладом у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . На думку цього суду, відповідач не довів належними доказами фактів, які б свідчили про наявність обставин, які слугували підставою для визнання нікчемними операцій з перерахування цих коштів. Сам факт здійснення транзакцій під час дії постанови Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ не є достатньою підставою для визнання цих транзакцій нікчемними. ОСОБА_1 як вкладник Банку має бути включена в перелік вкладників, яким слід відшкодувати кошти за їхніми вкладами в цьому Банку за рахунок Фонду. Суд апеляційної інстанції таку позицію підтримав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і при прийнятті цієї ухвали виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Пунктом другим частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що під виведенням неплатоспроможного банку з ринку слід розуміти заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

За частиною першою статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

За частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. '…'.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

За частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Перелік підстав, за наявності яких Фонд не відшкодовує коштів за вкладами зазначено у частині четвертій статті 26 Закону № 4452-VI.

Відповідно до частини п'ятої, шостої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; '…'. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; '…' 5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації; '…'.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; '…' 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; '…' 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: '…' 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства; '…'.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; '…'.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Отож, Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок коштів Фонду (з урахуванням положень статті 26 Закону № 4452-VI). Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Отже, передбачені Законом № 4452-VI (4452-17) гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частини перша, друга статті 1066 Цивільного кодексу України).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 Цивільного кодексу України).

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 Цивільного кодексу України).

У цій справі встановлено, що до запровадження в Банку тимчасової адміністрації позивач уклала з Банком Договір банківського рахунку від 5 травня 2016 року, на підставі якого їй відкрито розрахунковий рахунок в цьому Банку (№ НОМЕР_1). 19 травня 2016 року на цей розрахунковий рахунок зараховано кошти на суму 198000 грн., які надійшли від ТОВ "ІРЦ" (на виконання Договору позики від 5 травня 2016 року).

Суди з'ясували, що Уповноважена особа Фонду не включив ОСОБА_1 до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду у зв'язку з тим, що транзакції, здійснені ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2015 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 (перерахування коштів на суму 198000,00 грн. (сума позики) і 1793,53 грн. (проценти за позикою) є нікчемними. Підставою нікчемності зазначено положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 37, пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Як встановлено у цій справі відповідач фактично визнав нікчемними дві розрахункові банківській операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший. На дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації кошти, які позивач передавала в позику ТОВ "ІРЦ" на умовах Договору позики від 5 травня 2016 року вже обліковувалися на її розрахунковому рахунку в Банку (№ НОМЕР_1), позаяк ТОВ "ІРЦ" повернуло їх їй разом з нарахованими процентами. Суди попередніх інстанцій правильно відзначили, що в розумінні статті 2 Закону № 4452-VI позивач є вкладником Банку, а кошти, які надійшли для неї як вкладника за Договором банківського рахунку від 5 травня 2015 року, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 26 цього Закону. Також є підстави погодитися з їхнім висновком про те, що та обставина, що розрахунково-касове обслуговування клієнта здійснено під час дії згаданої вище постанови регулятора, зважаючи на наведене вище, не є достатньою підставою для визнання нікчемними розрахункових операцій банку.

Зважаючи на встановлені в цій справі обставини правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що покликання відповідача на положення пунктів 7-9 частини третьої статті 38 закону № 4452-VI, як і на положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України як на правову підставу для визнання зазначених вище транзакцій нікчемними, є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 159, 167, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Гриценка В.В. залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року в цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.