Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання приміщень об’єктами права приватної власності, поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 2 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2010 року,

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя. Позивач зазначав, що з 1988 року до квітня 2008 року перебував з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу ними з відповідачкою за рахунок коштів сімейного бюджету було придбано будинок по АДРЕСА_2, однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, нежитлові приміщення АДРЕСА_4, 1/2 частку будинку по вулиці АДРЕСА_5, трикімнатну квартиру АДРЕСА_6, а також автомобілі Тойота Прадо та Мазда СХ7. Посилаючись на те, що згоди щодо поділу спільного майна вони з відповідачкою не досягли, позивач просив розділити його в судовому порядку.

У липні 2008 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання приміщень об’єктами права приватної власності, поділ майна подружжя, посилаючись на те, що нею з ОСОБА_6 було добровільно визначено частки кожного з них в нежитловому приміщенні АДРЕСА_4, після чого ОСОБА_6 подарував їй свою частку і вона стала власником всього приміщення, а приміщення № 3 в цьому ж будинку придбане нею за кошти від зайняття підприємницькою діяльністю і фактично використовується нею для зайняття такою діяльністю.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 2 березня 2009 року позови задоволено частково. Визнано нежиле приміщення АДРЕСА_4 власністю ОСОБА_7 Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_7 нежиле приміщення АДРЕСА_4, будинок по АДРЕСА_2, однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, 1/2 частку будинку по вулиці АДРЕСА_5, трикімнатну квартиру АДРЕСА_6, а також автомобілі Тойота Прадо та Мазда СХ7. Виділено ОСОБА_6 у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_6, нежиле приміщення АДРЕСА_4 в місті Кривому Розі. Виділено ОСОБА_7 у власність будинок по АДРЕСА_2, 1/2 частку будинку по вулиці АДРЕСА_5, однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 і автомобіль марки Тойота Прадо. Різницю у вартості поділеного майна з урахуванням вартості автомобіля марки Мазда СХ7, яка складає 122 912 грн., стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 В решті позовів відмовлено.

Додатковим рішенням цього суду від 14 липня 2009 року визначено вартість виділеного майна ОСОБА_6: трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 вартістю 311 889 грн., нежиле приміщення АДРЕСА_4 вартістю 658 586 грн., а всього виділено майна на загальну суму 970 475 грн. Визначено вартість виділеного майна ОСОБА_7: будинок по АДРЕСА_2 вартістю 522 556 грн., 1/2 частка будинку по вулиці АДРЕСА_5 вартістю 117 826 грн., однокімнатна квартира АДРЕСА_3 вартістю 153 099 грн. і автомобіль марки Тойота Прадо вартістю 164 082 грн., а всього виділено майна на загальну суму 957 56З грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2010 року рішення суду першої інстанції у частині визнання нежилого приміщення АДРЕСА_4 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення про визнання його об’єктом права власності ОСОБА_7 Рішення суду першої інстанції в частині виділення ОСОБА_6 у приватну власність нежилого приміщення АДРЕСА_4 в місті Кривому Розі скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові в цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині виділення відповідачці ОСОБА_7 у приватну власність однокімнатної квартири АДРЕСА_3 і автомобіля марки Тойота Прадо та в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 різниці вартості поділеного майна в сумі 122 912 грн. скасовано і в цій частині позовних вимог і зустрічних позовних вимог ухвалено нове рішення. Додаткове рішення суду першої інстанції в частині визначення загальної вартості виділеного ОСОБА_6 у приватну власність майна на загальну суму 970 475 грн. та загальної вартості виділеного ОСОБА_7 майна на загальну 957 563 грн. скасовано і в цій частині позовних вимог ухвалено нове рішення. Виділено із спільного сумісного майна подружжя у приватну власність ОСОБА_6 однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 вартістю 153 099 грн. та гроші в сумі 110 000 грн., отриманих ним від продажі автомобіля марки "Мазда СХ7", а всього виділено майна, з урахуванням виділення йому рішенням районного суду у приватну власність трикімнатної квартири АДРЕСА_6 вартістю 311 889 грн., на загальну суму 574 988 грн. Різницю вартості майна, в сумі 65 394 грн. між вартістю виділеного майна у приватну власність ОСОБА_6 на суму 574 988 грн. і вартістю майна, виділеного ОСОБА_7 на суму 640 382 грн. стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_7 і ОСОБА_6 право власності на автомобіль марки Тойота Прадо по ? частці за кожним, залишивши цей автомобіль у їх спільній частковій власності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання особистою власністю ОСОБА_7 нежилого приміщення № 2, у частині визначення вартості 1/2 частки будинку по вулиці АДРЕСА_5 та стягнення на його користь грошової суми, скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_7 нежилого приміщення № 3. Просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про визнання нежилого приміщення № 3 об’єктом спільної сумісної власності сторін суд першої інстанції виходив із того, що зазначене приміщення придбане ними в період зареєстрованого шлюбу та за рахунок коштів сімейного бюджету, відтак, є об’єктом спільної сумісної власності сторін як подружжя та підлягає поділу між ними.

Скасовуючи рішення в цій частині та визнаючи право власності на нього лише за ОСОБА_7 апеляційний суд вказав, що та є приватним підприємцем та використовує це приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, відтак, об’єктом права спільної власності подружжя це приміщення бути не може.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу власником майна стає покупець, який прийняв передане від продавця майно та сплатив за нього обумовлену договором грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1988 року по квітень 2008 року. 4 квітня 2006 року ОСОБА_7 як фізичною особою за договором купівлі-продажу придбано нежиле приміщення АДРЕСА_4 у місті Кривому Розі.

Встановивши такі обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо набуття права спільної сумісної власності сторін на зазначене нежиле приміщення. Той факт, що придбавалося воно для зайняття ОСОБА_7 підприємницькою діяльністю та фактично з такою метою використовується правового значення не має, оскільки законом не заборонено використання майна, належного фізичній особі, для зайняття підприємницькою діяльністю, і правовий режим такого майна це не змінює.

Апеляційний суд на зазначене положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково визнав зазначене приміщення об’єктом права власності лише ОСОБА_7, виходячи з обставин, з якими законодавець не пов’язує виникнення права власності, що є підставою для скасування рішення апеляційного суду в цій частині.

Оскільки визнання судом нежилого приміщення АДРЕСА_4 об’єктом спільної сумісної власності подружжя може вплинути на поділ всього майна подружжя, слід скасувати і рішення в частині поділу майна сторін.

Таким чином, в цій частині апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого ним рішення та передачі справи на новий апеляційний розгляд.

В частині невизнання нежилого приміщення АДРЕСА_4 об’єктом спільної сумісної власності сторін рішення слід залишити без мін, оскільки, як правильно встановлено судом, воно набуто сторонами у спільну сумісну власність, після чого співвласниками добровільно визначено розміри їх часток і ОСОБА_6 за договором дарування передав свою частку ОСОБА_7 Цей договір ніким не оскаржено та у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Також слід залишити без змін рішення в частині визначення вартості 1/2 частки будинку по вулиці АДРЕСА_5, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи та доказів у справі, а відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати нових обставин та вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ч. 1 ст. 335, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, ст. 339, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2010 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання нежилого приміщення АДРЕСА_4 об’єктом права приватної власності ОСОБА_7, а також в частині вирішення позовної вимоги про поділ майна подружжя скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 2 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.