6-34006св10 Про стягнення боргу за договором позики - 22.09.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 30 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 9 червня 2010 року,

У грудні 2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 13 лютого 2006 року нею та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого вона передала ОСОБА_4 15 405 грн., що еквівалентно 3 тис. грн. доларам США, строком до 13 грудня 2006 року. Однак відповідачка борг у встановлений договором строк не повернула. Просила стягнути з ОСОБА_4 борг у сумі 23 952 грн., проценти за користування позикою в сумі 8 338 грн. 95 коп., індекс інфляції в сумі 13 992 грн. 19 коп. та 3 проценти річних у сумі 2 143 грн. 87 коп.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 30 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 9 червня 2010 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 13 лютого 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно якого ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 позику в сумі 15 405 грн. (еквівалентній 3 тис. доларів США), яку зобов’язувалася повернути в строк до 13 грудня 2006 року (а.с. 11).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 зобов’язання за договором позики не виконала, борг вчасно не повернула, у зв’язку із чим з неї підлягає стягненню борг у розмірі 23 775 грн. з урахуванням установленого на день ухвалення рішення суду курсу долара 792 грн. 05 коп. за 100 доларів США ( 3 тис. доларів США х 792 грн. = 23 775 грн.), збитки від інфляції – 16 975 грн. 92 коп., три проценти річних у розмірі 2 348 грн. 83 коп., проценти за користування позикою – 9 032 грн. 20 коп., а всього – 51 231 грн. 95 коп.

З такими висновками погодився апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін.

Однак з ухвалою апеляційного суду не можна погодитись, оскільки вона постановлена з порушенням процесуальних норм права.

Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами (ст. ст. 303, 304 ЦПК України).

ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив під час постановлення ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов’язаний дати мотивовані відповіді на всі доводи апеляційної скарги.

Однак у порушення зазначених положень закону апеляційний суд не навів мотивів ухваленого ним судового рішення та обставин, які б спростували доводи апеляційної скарги, що містить посилання на істотні порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, зокрема, щодо відсутності оригіналів розписок у позикодавця ОСОБА_3 та знаходження їх у позичальника ОСОБА_4, що відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України є підтвердженням факту повернення боржником боргу.

Крім того, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не зробив в ухвалі висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норми ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині застосування індексу інфляції за весь час прострочення до суми боргу виходячи не із суми боргу, зазначеної в розписці – 15 405 грн., а визначеної із застосуванням валютного курсу на день вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом ухвала постановлена з порушенням процесуальних норм права, відповідно до чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 9 червня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Херсонської області.