Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: житлово – експлуатаційна контора № 1 у м. Хмельницькому, служба у справах захисту дітей Хмельницької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Хмельницького МУ УМВС України в Хмельницькій області, житлово – експлуатаційна контора № 1 у м. Хмельницькому, про вселення в житлове приміщення, анулювання реєстрації за місцем проживання та виселення з кімнати гуртожитку за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернулася із позовом до ОСОБА_7 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням – кімнатою гуртожитку АДРЕСА_2. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що кімната у гуртожитку була надана ОСОБА_7 у зв’язку з перебуванням ним у трудових відносинах із ПМК – 2 Хмельницького обласного кооперативно – державного об’єднання по агропромисловому будівництву, що підтверджується договором найму житлового приміщення від 5 листопада 2002 року. З дозволу ОСОБА_7 та адміністрації ПМК – 2 Хмельницького обласного кооперативно – державного об’єднання по агропромисловому будівництву позивачка та її неповнолітній син ОСОБА_8 1 грудня 2002 року вселились у цю кімнату, а 3 листопада 2006 року були зареєстровані в ній. Відповідач ОСОБА_7 не проживає у спірній кімнаті понад шість років, оскільки має у власності квартиру АДРЕСА_1. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування кімнатою у гуртожитку на підставі статей 71, 72 ЖК України.

У січні 2009 року ОСОБА_7 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, про вселення у кімнату гуртожитку АДРЕСА_2, анулювання реєстрації за місцем проживання та виселення з кімнати гуртожитку АДРЕСА_2. ОСОБА_7 зазначав, що з 1 серпня 1979 року по 20 березня 2006 року він працював у ПМК - 2 Хмельницького обласного кооперативно – державного об’єднання по агропромисловому будівництву. У зв’язку з роботою йому надана житлова площа у гуртожитку – кімната АДРЕСА_2. У грудні 2002 року позивач за зустрічним позовом вселився у спірне житло, однак зареєстрований у гуртожитку лише 8 серпня 2006 року, з причин не залежних від нього. ОСОБА_6 самовільно зайняла спірну кімнату, перешкоджає ОСОБА_7 нею користуватися. Ураховуючи викладене, ОСОБА_7 просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Вселено ОСОБА_7 у кімнату АДРЕСА_2. В решті позову ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2009 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_2 у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 16 грн. у рахунок оплати судових витрат. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а також скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про виселення ОСОБА_6 з неповнолітнім ОСОБА_8 без надання іншого жилого приміщення та скасування їх реєстрації і в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 та частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 і вселяючи його в кімнату гуртожитку АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 не мав можливості проживати у спірній кімнаті з поважних причин, а тому підстави для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України відсутні. Оскільки ОСОБА_6 змінила замки у кімнаті, чим позбавила ОСОБА_7 можливості проживати в ній, то ОСОБА_7 підлягає вселенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 та визнаючи ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_2 і залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції в частині вселення ОСОБА_7 у кімнату гуртожитку АДРЕСА_2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 у спірній кімнаті гуртожитку не проживав, не потребував і не потребує проживання в ній, забезпечений іншим житлом, а тому він втратив право користування цією кімнатою у зв’язку з не проживанням у ній понад встановлені статтею 71 ЖК України строки без поважних причин.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що ОСОБА_7 з 1 серпня 1979 року по 20 березня 2006 року працював у пересувній механізованій колоні № 2 Хмельницького обласного кооперативно – державного об’єднання по агропромисловому будівництву. У зв’язку з роботою на підприємстві йому надано кімнату у гуртожитку.

5 листопада 2002 року між ПМК – 2 Облагробуду та ОСОБА_7 укладено договір найму житлового приміщення в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

7 вересня 2006 року ОСОБА_6 видано ордер на право заселення до гуртожитку.

На підставі цього ордеру ОСОБА_6 та її неповнолітній син ОСОБА_8 3 листопада 2006 року були зареєстровані у кімнаті АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 127 ЖК України гуртожитки призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Судом не з’ясовано правове становище ОСОБА_6, яке б давало їй право на проживання у гуртожитку, а також не з’ясовано з яких правових підстав адміністрацією ПМК – 2 Облагробуду прийнято рішення на підставі якого ОСОБА_6 видано ордер на право заселення до гуртожитку від 7 вересня 2006 року.

Крім того, за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.

У рішенні суду необхідно наводити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, чи були порушені, не визначені або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, із зазначенням норм закону, на підставі яких вирішено справу, з аргументацією своїх висновків щодо прийняття рішення.

Отже, судом не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню, не повно з’ясовані обставини справи та не надано їм оцінки.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.