Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року

у справі № 808/666/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 01.07.2014 року № 0003361702 та від 01.07.2014 року № 0003241702.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ФОП ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства й правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2011 року по 23.04.2014 року, а також документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 23.04.2014 року, наслідки яких оформлено актами від 08.05.2014 року № 370/17-02/НОМЕР_1 та від 08.05.2014 року № 369/17-02/НОМЕР_1 відповідно.

Перевірками встановлено порушення позивачем пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, ст. 163, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з ненарахуванням, неутриманням та неперерахуванням до бюджету податку з доходів у загальному розмірі 48195,00 грн., виплачених фізичним особам, які фактично перебували з підприємцем у трудових відносинах.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначав, що торгівельні об'єкти, які використовувались ФОП ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності, знаходились на значній відстані один від одного, що унеможливило одночасне виконання трудових функцій на таких об'єктах особисто підприємцем та потребувало залучення найманих працівників.

Крім того, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя виявила недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на перевищення в грудні 2012 року обсягу оподатковуваних операцій, визначених ст. 181 цього Кодексу, у зв'язку з чим позивач підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, починаючи з січня 2013 року. Оскільки ФОП ОСОБА_1 не зареєструвався як платник податку на додану вартість, контролюючий орган дійшов висновку про заниження платником податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 107034,40 грн.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014 року № 0003361702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3813,45 грн. за основним платежем та 1463,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014 року № 0003241702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107034,40 грн. за основним платежем та 26758,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження та здійснення повторних контрольних заходів названі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

При цьому пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пп. 2.3.2.2 пп. 2.3.2 п. 2.3 р ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395 (z0607-13) , у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Однак, в акті перевірки від 08.05.2014 року № 370/17-02/НОМЕР_1 відсутні посилання на первинні документи, які б достеменно засвідчували виплату ФОП ОСОБА_1 заробітної плати працівникам у розмірі 48195,00 грн.

Не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини податковим органом і в судовому процесі.

Щодо встановленого під час здійснення контрольного заходу порушення позивачем вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), то судами з'ясовано, що станом на 31.12.2012 року позивачем отримано 341932,73 грн.

В той же час, встановлено, що 28.05.2012 року між ФОП ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, на виконання умов якого в період з 30.05.2012 року по 31.12.2012 року позивачем отримано поворотну фінансову допомогу в розмірі 71105,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, з огляду на те, що сума в розмірі 71105,00 грн. не є сумою від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, позивачем правомірно не враховано її при визначенні обсягу оподатковуваних операцій у порядку, встановленому до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.