Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2009 року,

У січні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що з 28 березня 1993 року до 19 вересня 2006 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 Від шлюбу вони мають неповнолітню дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дочка мешкає разом із нею та повністю перебуває на її утриманні, оскільки відповідач матеріальної допомоги добровільно не надає. Відповідач працює в Англії, точного місяця його проживання вона не знала, а батьки відповідача не хотіли повідомляти його місцезнаходження, що перешкоджало їй звернутись до суду.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки в розмірі 300 грн. щомісяця, починаючи з 2 січня 2006 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 300 грн. щомісяця, починаючи з 2 січня 2006 року до досягнення дитиною повноліття.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить змінити судові рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та стягуючи з ОСОБА_7 аліменти за минулий час, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів із відповідача, вона та дочка звертались до батьків відповідача з проханням повідомити його адресу в Англії, однак їм відмовили.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно із ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 зазначав, що він ніколи не ухилявся від сплати аліментів, він та його родина намагались надавати позивачці матеріальну допомогу, але вона відмовлялась її отримувати. Згоден сплачувати аліменти від дня пред’явлення позову, але категорично проти стягнення аліментів за минулий час, оскільки позивачка раніше до нього жодних претензій не пред’являла.

Однак суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернув; доводів сторін у достатньому обсязі не перевірив; не встановив і не зазначив у рішенні наявність доказів того, що ОСОБА_6 вживала відповідних заходів для одержання аліментів із ОСОБА_7, а останній ухилявся від їх сплати, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про необхідність стягнення аліментів за минулий час.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_6 указувала про необхідність додаткових витрат на дитину, що викликані її хворобою, посилаючись на ст. 185 СК України, положення якої визначають участь батьків у додаткових витратах на дитину.

Але суд указаних обставин не врахував і не з’ясував належним чином підстави позову.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.