Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Ханової Р.Ф.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю сторін, їх представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Карлаша Д.О. за довіреністю від 02 січня 2018 року №19-5/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення незаконним та закриття провадження у дисциплінарній справі,

22 серпня 2017 року ОСОБА_2 (позивач у справі) звернулась до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі за текстом - Комісія) від 13 червня 2017 року №8/дп-17 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (далі - Рішення) та закрити провадження у дисциплінарній справі.

02 січня 2018 року адміністративну справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалою якого від 03 січня 2018 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Звертаючись до суду, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності за безпідставне затягування розгляду позовної заяви у цивільній справі, а також неврахування Комісією характеру проступку, його наслідків, особи судді, ступеня вини.

Позивач зазначає, що затримка у розгляді цивільної справи, за затягування розгляду якої на неї подано скаргу, відбулась з об`єктивних причин, зокрема, через перебування у відпустці та на лікарняному.

Одночасно з позовом позивачем заявлене клопотання про розгляд справи без її участі, яке задоволене судом.

Представник Комісії в запереченнях на адміністративний позов від 20 вересня 2017 року та під час розгляду справи в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на законність прийнятого рішення, в обґрунтування правомірності якого, доводить, що тривалість розгляду цивільної справи №227/5687/14-ц позивачем, як суддею, майже шість місяців, є несумісною з принципом "розумного строку", закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, встановив наступне.

24 липня 2015 року з Адміністрації Президента України на адресу Комісії надіслано за належністю скаргу громадянки ОСОБА_3 щодо дій судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Тітової Т.А., пов'язаних із тривалим не розглядом її позову, як внутрішньо переміщеної особи.

17 лютого 2016 року членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_4 складено висновок за результатами перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, яким запропоновано відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Тітової Тамари Анатоліївни (позивача у справі), (а.с.61-63).

15 березня 2016 року Рішенням Комісії № 673/дп-16 відкрито дисциплінарну справу (а.с.64).

13 червня 2017 року Рішенням Комісії №8/дп-17 суддю Добропільського міськрайонного суду Донецької області Тітову Тамару Анатоліївну притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосоване до неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця (а.с.7-8).

Правовою підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності Рішенням наведені положення пункту 2 частини першої статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (від 07 липня 2010 року, зі змінами від 12 лютого 2015 року). Складом дисциплінарного проступку є безпідставне затягування позивачем, як суддею, розгляду цивільної справи №227/5687/14-ц.

Застосовуючи дисциплінарне стягнення, Комісія виходила з того, що дії судді значно ускладнювали доступ до правосуддя ОСОБА_3, котра є вимушеним переселенцем з зони проведення антитерористичної операції, та змушена добиратися на кожне судове засідання декілька днів. Комісія також врахувала предмет заявленого ОСОБА_3 позову, результати розгляду якого впливали на її працевлаштування, яке в свою чергу, надавало можливість отримати джерело існування.

Комісією встановлений та досліджений рух цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Харцизьк Донецької області про витребування трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки, оплати часу простою, моральної шкоди.

Крім того, Комісією досліджені всі дати призначення судових засідань у справі та причини відкладення розгляду справи, починаючи з 17 квітня 2015 року по 17 вересня 2015 року, подальше направлення справи за територіальною підсудністю до іншого суду. Таким чином, справа тривалий час перебувала у провадженні судді за відсутності повноважень суддів цього суду вирішувати спір по суті.

Комісією також досліджені та прийняті до уваги при обранні виду дисциплінарного стягнення позитивна характеристика судді за час роботи на посаді судді, тривалий період роботи, що спростовує доводи позивача по неврахуванню цих обставин.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення суб'єкта владних повноважень, у межах спірних відносин - відповідача у справі, має відповідати всім встановленим вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд дисциплінарної справи Комісією здійснений з урахуванням положень абзацу 2 пункту 31 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (1402-19) (далі - Закон №1402), дисциплінарне стягнення застосовано відповідно до статті 109 цього Закону.

Частина друга статті 109 Закону №1402 передбачає, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності. Аналогічні приписи містять частина друга статті 96 та абзац другий частини першої статті 97 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453).

Принцип пропорційності означає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийняте з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення відповідача, суд враховує положення статті 157 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі №227/5687/14-ц) відповідно до якої суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження.

Суд враховує також положення пункту 1 статті 6, в частині розумного строку розгляду справи, та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) - відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що стаття 13 гарантує ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі в разі порушення положень статті 6 параграфа 1 щодо розгляду справи упродовж розумного строку (п.78 рішення ЄСПЛ у справі "Меріт проти України", заява №66561/01; п.28 рішення ЄСПЛ у справі "Моргуненко проти України", заява №43382/02). Крім цього, за позицією ЄСПЛ, стаття 13 Конвенції прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (п.63 рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява №40450/04).

З огляду на встановлені Комісією порушення позивачем процесуального законодавства, з урахуванням положень параграфу 1 статті 6, статті 13 Конвенції та практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що Комісією прийнято законне рішення про притягнення судді Тітової Т.А. до дисциплінарної відповідальності, внаслідок чого, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями ч.2 ст.2, ч.4 ст.22, ч.3 ст.241, ст.243, ч.2, 5-6 ст. 266, ст. 295 КАС України, суд

У задоволені позову ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення від 13 червня 2017 року №8/дп-17 та закриття провадження у дисциплінарній справі відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення).

Рішення складене та підписане 22 січня 2018 року.