6-10934св10 Про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів - 18.08.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом органу опіки та піклування Тернівської міської ради Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2010 року,

У серпні 2009 року орган опіки та піклування Тернівської міської ради Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів на її утримання.

Позивач посилався на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2007 року було визначено місце проживання дитини та з цього часу вона мешкає з бабусею – ОСОБА_5 Оскільки ОСОБА_4 з дитиною не проживає, вихованням її не займається, матеріально не підтримує, не цікавиться її справами та не бере участі в її фізичному, духовному й моральному розвитку, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2010 року, позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно до дочки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і стягнуто з неї аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь особи (фізичної чи юридичної) або установи, де буде перебувати дитина, починаючи з 17 серпня 2009 року та до досягнення нею повноліття. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачка тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків, не піклується про дитину, не бере участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні.

Крім того, під час вирішення справи суд першої інстанції з’ясував і врахував думку неповнолітньої ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав її матері.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 (v0003700-07) "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз’яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов’язками.

Проте у своїх поясненнях, запереченнях проти позову та в касаційній скарзі відповідачка посилалася на те, що від виконання своїх батьківських обов’язків вона не ухилялася. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2007 року, без участі у справі батьків, було визначено місце проживання дитини з її бабусею, ОСОБА_5, у м. Тернівці Дніпропетровської області. Однак у порушення зазначеного рішення ОСОБА_5 перевезла жити дитину до с. Вербового Павлоградського району Дніпропетровської області. Унаслідок цього вона була позбавлена можливості спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні й утриманні та через перешкоди, які чинить у цьому ОСОБА_5 Крім того, зазначає, що у вересні 2009 року вона звернулася з позовом до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про повернення доньки матері, розгляд цієї справи зупинено. ОСОБА_4 зазначала, що ні вона, ні батько дитини ніколи не викликалися на засідання служби у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області з питань неналежного виховання дітей. За місцем проживання й роботи вона характеризується належним чином; знаходиться в громадянському шлюбі із чоловіком, який працює на шахті та не заперечує проти того, щоб донька жила разом із ними.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди належним чином доводів та заперечень відповідачки не перевірили; усіх фактичних обставин для правильного вирішення справи не встановили; не звернули уваги на те, що висновок органу опіки та піклування, як і подана позовна заяв, належними доказами не підтверджений і, крім того, повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами; а також не визначились, чи свідомо та умисно ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов'язків.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.