Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Гуменюка В.І., Косенка В.Й.,

Луспеника Д.Д., Пшонки М.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" про стягнення грошового вкладу та процентів і відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2010 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 січня 1992 року вніс грошовий вклад у розмірі 5 тис. карбованців у Світловодське відділення Промислово-будівельного банку СРСР. У 2008 році вирішив отримати свій вклад із нарахованими процентами, однак виявилось, що Промислово-будівельного банку в м. Світловодську Кіровоградської області не існує, а його грошовий вклад знаходиться в Кіровоградському відділенні Промінвестбанку. 23 липня 2007 року позивач звернувся до Кіровоградського відділення Промінвестбанку з листом про видачу грошового вкладу з нарахованими процентами, на який отримав відповідь, що на його ім’я відкритий рахунок, на якому знаходиться 1 грн. 95 коп. Позивач вважав, що його права порушені, тому просив суд стягнути з відповідача грошовий вклад із нарахованими процентами у розмірі 40 759 грн. 08 коп. та 1 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.

рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2010 року, у задоволенні позову відмовлено. У порядку розподілу судових витрат зі ОСОБА_3 на користь держави стягнуто 583 грн. 36 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права й ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення – скасуванню в частині розподілу судових витрат із таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення грошового вкладу та моральної шкоди, суди правильно виходили з вимог законів України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" (537/96-ВР) та "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) . Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та судами не допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Судові рішення в частині розподілу судових витрат підлягають зміні, виходячи з такого.

Види судових витрат визначені в ст. 79 ЦПК України, в якій зазначено, що вони складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України (1618-15) до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Розмір судового збору встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) . Згідно з п. 37 ст. 4 зазначеного Декрету громадяни за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян, від сплати державного мита звільняються.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України в разі залишення позову без задоволення, позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач поніс судові витрати. Отже, позивач ОСОБА_3 за законом звільнений від сплати судового збору. Після розгляду справи судом на нього покладаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Таким чином, при розподілі судових витрат суд першої інстанції неправильно застосував ст. 88 ЦПК України та Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) і безпідставно стягнув із позивача судовий збір на користь держави.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні в частині розподілу судових витрат із підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України, у решті - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2010 року в частині розподілу судових витрат скасувати: виключити з резолютивної частини рішення вимогу про стягнення зі ОСОБА_3 на користь держави державного мита в розмірі 583 грн. 36 коп. (п’ятсот вісімдесят три гривні тридцять шість копійок).

У решті - зазначені судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.